Объяснение:
1. Синьоморди розносили особливо небезпечний вірус В страху
2. На думку Клима, завжди понад усе любив гроші та владу
А головний синьоморд Б Андрій Джура В Омелян Муха
Г Сашко Смик
3. Чудодійну протиотруту винайшов (винайшла) Б бабуся Соля
4. Розкажіть про зміни, які відбулися з Климом Джурою протягом усієї повісті Лесі Ворониної «Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку №9».
5. Чи будуть, на вашу думку, Клим, Заєць і Жук дружити й у майбутньому? Текст-міркування.
6. Які пісні любила співати бабуся Соля? Як репертуар виконуваних бабусею пісень характеризує її?
Бабуся найчастіше співала пісню про коня із сивою гривонькою, мугикала собі під ніс пісню групи «Бітлз» («Yellow submarine», що в перекладі означає «Жовтий підводний човен»). Бабуся знає народні пісні, також цікавиться сучасними.
7. Охарактеризуйте стосунки між Климом та його батьками й бабусею. Як ви думаєте, що в їхній родині сприяло дружбі й порозумінню?
Турботливість батьків, почуття поваги, доброта у стосунках, відповідальність за долю іншого, пошана до своїх предків, прагнення до знань, захоплення мистецтвом.
«Моя бабуся готує найсмачніші у світі пиріжки». «І вся наша квартира, завдяки старанням бабусі Солі, перетворилася на справжню оранжерею, … вона завжди лагідно, але твердо відстороняла мене». «Так пахнув лужок біля бабусиної хати в селі, куди ми з мамою й татом їздили щоліта відпочивати, … батьки перезирнулися, а тоді схопили мене в обійми». «Наш прапрапрадід Андрій Джура… був джурою-зброєносцем у козацького ватажка-характерника Омеляна Мухи». «Нам із татом пощастило розшифрувати майже всі закодовані знаки». «Тато продовжував вигравати на дримбі, … бабуся втомлено заплющила очі й почала тихо мугикати свою улюблену пісню».
8. У повісті найбільше сподобалась наступна пригода. Клим не тільки сам рятується від лап прибульця, а спішить попередити друзів про наміри, які спросоння розповів йому синьопикий.
9. Знайдіть у тексті повісті приклади, у яких видно, що саме добро перемагає зло.
«Серце в мене калатало як скажене, я задихався та відчував, що Кактус ось-ось схопить мене за шкірки й почне лупцювати. — але тут сталося щось дивне й незрозуміле: люк. на який я наступив, раптом почав м'яко вгинатися під моїми ногами». «Почали спускатися по ній. увесь час озираючись — чи не наздоганяють нас блакитні монстри. Нарешті ось воно — рятівне віконце комірчини». «Нарешті я виповз за межі випаленого кола порепаної землі, де продовжував хропти синьопикий». «А я, зрозумівши, що мій «Запорожець» — найнадійніший і найдосконаліший автомобіль у світі, з полегшенням відкинувся на спинку сидіння». «Ще кілька стрибків довкола заморочених синьомордів — й ось уже потужний «Джип» лежить догори колесами, а всередині б ньому безсило борсаються блакитні пожирачі комах
Жил-был старик со старухою. Просит старик:
— Испеки, старуха, колобок!
— Из чего печь — то? Муки нету, — отвечает ему старуха.
— Э — эх, старуха! По коробу поскреби, по сусеку помети; авось муки и наберется.
Взяла старуха крылышко, по коробу поскребла, по сусеку помела, и набралось муки пригоршни с две. Замесила на сметане, изжарила в масле и положила на окошечко постудить.
Колобок полежал — полежал, да вдруг и покатился — с окна на лавку, с лавки на пол, по полу да к дверям, перепрыгнул через порог в сени, из сеней на крыльцо, с крыльца — на двор, со двора за ворота, дальше и дальше.
Катится колобок по дороге, а навстречу ему заяц:
— Колобок, колобок! Я тебя съем.
— Не ешь меня, косой зайчик! Я тебе песенку спою, — сказал колобок и запел:
Я Колобок, Колобок!
Я по коробу скребен,
По сусеку метен,
На сметане мешон,
Да в масле пряжон,
На окошке стужон;
Я от дедушки ушел,
Я от бабушки ушел,
И от тебя, зайца, не хитро уйти!
И покатился себе дальше; только заяц его и видел!
Катится колобок, а навстречу ему волк:
— Колобок, колобок! Я тебя съем!
— Не ешь меня, серый волк! Я тебе песенку спою, — сказал колобок и запел:
Я Колобок, Колобок!
Я по коробу скребен,
По сусеку метен,
На сметане мешон,
Да в масле пряжон,
На окошке стужон;
Я от дедушки ушел,
Я от бабушки ушел,
Я от зайца ушел,
И от тебя, волка, не хитро уйти!
И покатился себе дальше; только волк его и видел!
Катится колобок, а навстречу ему медведь:
— Колобок, колобок! Я тебя съем.
— Не ешь меня, косолапый! Я тебе песенку спою, — сказал колобок и запел:
Я Колобок, Колобок!
Я по коробу скребен,
По сусеку метен,
На сметане мешон,
Да в масле пряжон,
На окошке стужон;
Я от дедушки ушел,
Я от бабушки ушел,
Я от зайца ушел,
Я от волка ушел,
И от тебя, медведь, не хитро уйти!
И опять укатился, только медведь его и видел!
Катится, катится «колобок, а навстречу ему лиса:
— Здравствуй, колобок! Какой ты хорошенький. Колобок, колобок! Я тебя съем.
— Не ешь меня, лиса! Я тебе песенку спою, — сказал колобок и запел:
— Я Колобок, Колобок!
Я по коробу скребен,
По сусеку метен,
На сметане мешон,
Да в масле пряжон,
На окошке стужон;
Я от дедушки ушел,
Я от бабушки ушел,
Я от зайца ушел,
Я от волка ушел,
И от медведя ушел,
А от тебя, лиса, и подавно уйду!
— Какая славная песенка! — сказала лиса. — Но ведь я, колобок, стара стала, плохо слышу; сядь-ка на мою мордочку да пропой еще разок погромче.
Колобок вскочил лисе на мордочку и запел ту же песню.
колобок! Славная песенка, еще бы послушала! Сядь-ка на мой язычок да пропой в последний разок, — сказала лиса и высунула свой язык; колобок прыг ей на язык, а лиса — ам его! И съела колобка…