Війни — це породження зла. Людського зла. Поєднання слів "людина" і "війна" суперечить усім людським законам добра. Але війни — це не тільки минуле людства, це, на жаль, його сьогодення.
Коли мова йде про захист Батьківщини, про порятунок свого народу, у цій війні людина бере участь за велінням серця.
Скільки втрат було ніхто точно не знає, але жодна війна не обійшлася без них. Втрат.
Чиїсь дідусі та бабусі, може прабабусі й дідусі, не спали ночами, охороняючи наш спокій, чиїсь кохані йшли на фронт аби подарувати своїм дітям вільне майбутнє, чиїсь діти стояли за станками та цілими добами не заплющували очей, щоб зробити якомога більше патронів та зброї.
Земля захлиналася кров’ю та потом, встилалася тілами та вмивалася сльозами. Вона стогнала од жалю та скорботи, але усіх мирно приймала у свої вічні холодні обійми.
Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...
Ніяке горе навіть відїзд матері для малюка чи втрата когось із батьків не зрівняється з війною!
Ми люди із нетерпінням чекаємо тієї миті коли війни у мирі закінчатся, але колись ця мить настане
Сказки "Следопыта" - открывает небольшой рассказ-воспоминание. Автор, будучи маленьким мальчиком, отправился с мамой в лес собирать землянику. Денек выдался замечательный: даже небольшой дождик не испортил его, а только придал особое очарование. Встреча с пастухом, играющим на дудочке, которого мальчик сперва принял за лесное эхо, навсегда запечатлелась в его памяти. Вообще, все рассказы писателя в этом сборнике проникнуты какой-то нежностью, теплотой, любовью к родной природе. Еще запомнился рассказ о березке. Высокая и стройная она находилась прямо на пути в деревню, поэтому путники всегда останавливались под ней, чтобы передохнуть. Ее и назвали поэтому "Передышка". Но как-то молодые ребята повадились разжигать костер около березки, ствол ободрали, а корни подпортили. Зимой засыпало березу снегом, а весной она не зазаленела. Пришли мужики с топорами и срубили березу, только пенек остался. Поняли тогда ребята, что натворили. Но на пришел лесник: он предложил осенью выкопать молодых березок и засадить ими всю дорогу до деревни. С тех пор зазеленела березовая аллея вдоль дороги. А на том месте, где раньше красовалась "Передышка" так и остался пенек, к нему тоже приходят отдохнуть по старой памяти.
Банально же.. Семейная жизнь не сложилась у Григория и Натальи т.к он ее и не любил никогда, женился на ней по воле отца своего, был несчастлив в браке с ней, напрямую говорил ей, что не любит. Наталья и Аксинья априори разные личности, Аксинья сильная женщина, величавая, гордая до безумства а Наталья в свою очередь тихая женщина, покорная, посвящала всю себя своей безответной любви а после и детям, всеми силами пыталась брак. Финал трагический может подвести к банальной пословице " На чужом несчастье, счастья не построишь", Григорию воздалось за свои грехи, воздались все слезы Натальи. Метания Григория от одной к другой до хорошего не довели.
Війни — це породження зла. Людського зла. Поєднання слів "людина" і "війна" суперечить усім людським законам добра. Але війни — це не тільки минуле людства, це, на жаль, його сьогодення.
Коли мова йде про захист Батьківщини, про порятунок свого народу, у цій війні людина бере участь за велінням серця.
Скільки втрат було ніхто точно не знає, але жодна війна не обійшлася без них. Втрат.
Чиїсь дідусі та бабусі, може прабабусі й дідусі, не спали ночами, охороняючи наш спокій, чиїсь кохані йшли на фронт аби подарувати своїм дітям вільне майбутнє, чиїсь діти стояли за станками та цілими добами не заплющували очей, щоб зробити якомога більше патронів та зброї.
Земля захлиналася кров’ю та потом, встилалася тілами та вмивалася сльозами. Вона стогнала од жалю та скорботи, але усіх мирно приймала у свої вічні холодні обійми.
Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...
Ніяке горе навіть відїзд матері для малюка чи втрата когось із батьків не зрівняється з війною!
Ми люди із нетерпінням чекаємо тієї миті коли війни у мирі закінчатся, але колись ця мить настане
Объяснение: