Хамелеон — це ящірка, яка, пристосовуючись до змін навколишнього середовища, змінює колір.
Звичайно, у маленькому містечку, де відбуваються події чеховського оповідання, мова не йде про зоологічні дослідження. І навіть не про плазуна мова, а про звичайнісінького собі собаку невідомого хазяїна, цуценя, що опинилося в центрі подій на майдані і, захищаючи себе, вкусило за палець брутального, дуже гомінкого чоловіка.
Події відбуваються дуже швидко, на очах, мовби на театральній сцені.
Ось іде поліцейський наглядач Очумєлов. Він чудово розпочав робочий день, конфіскувавши у когось аґрус, і до юрби на майдані підійшов не стільки ладу дати, скільки показати себе хазяїном будь-якої ситуації та, може, ше чимось поживитись.
— Бродяга! Знищити! — галасував він на весь майдан, дізнавшись, що собака нічийний. І радить потерпілому:
— Ти цього так не даруй!
Йому навіть спекотно стає від власного обурення та енергійного втручання в справу.
Але хтось висловлює припущення, що собака — генеральський. Погляди Очумє-лова миттєво ж змінюються на протилежні, він обвинувачує в тому, що сталося, потерпілого. Ніхто вже не шукає причини, з якої собака вкусив Хрюкіна, йому просто не вірять, кажуть, що сам цвяхом розковиряв палець.
російської літературної мови. У юнацьких віршах - поет ліцейського братства, «шанувальник дружній свободи, веселощів, грацій і розуму», в ранніх поемах - співак яскравих і вільних пристрастей: «Руслан і Людмила» (1820), романтичні «південні» поеми «Кавказький полонений» (1820 -1821), «Бахчисарайський фонтан» (1821-1823) та інші. Вільнолюбні мотиви ранньої лірики, незалежність особистої поведінки послужили причиною посилань: південної (1820-1824, Катеринослав, Кавказ, Крим, Кишинів, Одеса) та в село Михайлівське (1824-1826). Живе сприйняття різнорідних європейських впливів, дар проникнення в інші культури та епохи, різноманіття розроблених жанрів і стилів (у тому числі «неукрашенним» проза «Повістей Бєлкіна» (1830), повість «Пікова дама» (1833) та інші твори), легкість, витонченість і точність вірша, рельєфність і сила характерів, «освічений гуманізм», універсальність поетичного мислення зумовили його значення в вітчизняної словесності: Пушкін підняв її на рівень світової. У знаменитому романі «Євгенії Онєгіні» і в багатьох інших творах Пушкін звертається до проблем індивідуалізму, меж свободи («Цигани», 1824). Їм були вперше визначені багато провідних проблеми російської літератури 19 століття, нерідко в їх трагічному протистоянні і нерозв'язності - народ і влада, держава і особистість, роль особистості і народу в історії («Борис Годунов», 1824-1825, «Полтава», 1828, «Мідний вершник», 1833, «Капітанська
Объяснение:
вибереш собі там яке
Главная героиня рассказа Виктора Астафьева «Белогрудка» — белогрудая куница, которая поселилась на косогоре между двумя деревнями. Косогор так густо зарос лесом, что люди туда не ходили. Через несколько лет у Белогрудки появились детеныши, за которыми она заботливо ухаживала и добывала для них пищу.
Но местные мальчишки выследили куницу, и нашли ее гнездо. Когда Белогрудка отправилась на охоту, один из мальчишек забрал ее детенышей к себе домой. Белогрудка потом нашла дом, где теперь находились ее дети, но пробраться к ним она не могла, потому что дом охранял злой пес.
Белогрудка иногда видела своих детей, когда мальчишка выносил их во двор, чтобы поиграть с ними. Но в один из дней она увидела, что один из детенышей умер. Мальчишка бросил тело детеныша на съедение псу.
После этого случая Белогрудка начала мстить людям. Она стала душить домашнюю птицу в той деревне, и так задразнила дворового пса, съевшего ее детеныша, что он прыгнул за ней, повис на заборе и задохнулся.
Когда люди поняли, что им вредит куница, они стали на нее охотиться и даже ранили из ружья. А мальчишку, который забрал детенышей, отец строго наказал и велел вернуть их в гнездо. Но мальчишка поленился лезть на дерево, он бросил детенышей в лесу, и их съела лисица.
Белогрудка продолжала мстить людям, пока однажды ее не поймала жена охотника. Но охотник, вернувшись домой, сказал, что куница не виновата и выпустил ее на волю. Однако Белогрудка снова начала вредить людям и тогда охотник был вынужден застрелить ее. После этой истории местные жители строго-настрого запретили своим детям трогать детенышей лесных зверей и птиц.
Таково краткое содержание рассказа.
Главная мысль рассказа Астафьева «Белогрудка» заключается в том, что для матери нет никого дороже ее детей. Куница Белогрудка старательно заботилась о своих детях, а когда они попали в руки людям и погибли, куница началась мстить свои обидчикам, пока не погибла от выстрела охотника.
Рассказ Астафьева «Белогрудка» учит любить природу и бережно относиться к обитателям леса, никогда не разорять гнезд и не трогать детенышей лесных обитателей. Деревенские мальчишки выследили куницу и похитили ее детей. Это обернулось большой бедой для всех деревенских жителей.
В рассказе мне понравилась куница Белогрудка, которая заботилась о своих детях. Не было никакой необходимости от куницы забирать детей. Плохой поступок мальчишки привел к большим проблемам. Мальчикам, навредившим кунице, надо научиться просчитывать ситуацию, продумывать возможные негативные последствия.