За своє життя я встигла прочитати багато різних творів. Кожен із них по-своєму цікавий, про кожен можна багато говорити. Але я хочу зупинитися на творі, який прочитала цього літа. Це новела О. Генрі «Останній листок». Автор уславлює людську віру у життя, взаємодо , стверджує – не за яких умов не можна втрачати надію на краще.
Події новели відбуваються у сумній, сірій квартирі, де мешкають дві подруги-художниці. Уява хворої на пневмонію дівчини пов’язує залежність її життя з листям плюща, що опадає. З останнім опалим листочком воно скінчиться. Неймовірно, жахливо! Та Джонсі справді марніє щохвилини, рахуючи листочки, які цупко тримаються гілочки.
З таким ходом справ не може миритися подруга. Сью шукає до і знаходить її там, де, здавалося б, ні на що не можна сподіватися. Вчинок невдахи-художника Бермана врятував ситуацію: листочок, намальований ним на стіні будинку, не міг полетіти слідом за вітром тож й повернув Джонсі віру у те, що вона буде жити. Шкода лиш Бермана, який, застудившись під час роботи, помирає. Але, я гадаю. він буде жити у пам’яті дівчат, у шедеврі, який залишився на стіні, у свідомості читачів твору.
Новела «Останній листок» сповнила мене якимось неймовірними почуттями, не дитячими думками про своє життя. Я зрозуміла, як важливо вірити у життя, бути готовим до іншим у скрутну хвилину.
Уважаемый водитель, я обращаюсь к вам с будьте бдительны, вы должны обращать внимание на все мелочи происходящие на дороге, что бы наша с вами жизнь была в безопасности. Главное помните что вы не всегда будите сидеть в роли водителя через некоторое время вам придется стать пешеходом.а вы представьте если вы переходите дорогу а на вас с большой скоростью "летит" автомобиль ... ну наверное както так дальше сома Рассказывают, что однажды слуга, обязанностью которого было записывать имена и должности именитых гостей дома, указал в книге посетителей: «Н.М.Карамзин, граф истории…»
Мама... Как много в этом слове. Сразу представляется образ моего самого близкого и родного человека на этой планете. Мать дала нам жизнь, хранила нас в своем животе,целых 9 месяцев. Она нас вырастила, воспитала достойными людьми. В художественной литературе встречается много повестей, романов, один из них роман Горрького "Мать". Она поддерживает своего сына, несмотря ни на что, она за справедливость. В наше время бывает такие люди,которые не уважают, не любят человека, кто подарил им жизнь. Особенно наши "современные" дети, они только требуют свои потребности, не давая взамен даже улыбки
Объяснение:
За своє життя я встигла прочитати багато різних творів. Кожен із них по-своєму цікавий, про кожен можна багато говорити. Але я хочу зупинитися на творі, який прочитала цього літа. Це новела О. Генрі «Останній листок». Автор уславлює людську віру у життя, взаємодо , стверджує – не за яких умов не можна втрачати надію на краще.
Події новели відбуваються у сумній, сірій квартирі, де мешкають дві подруги-художниці. Уява хворої на пневмонію дівчини пов’язує залежність її життя з листям плюща, що опадає. З останнім опалим листочком воно скінчиться. Неймовірно, жахливо! Та Джонсі справді марніє щохвилини, рахуючи листочки, які цупко тримаються гілочки.
З таким ходом справ не може миритися подруга. Сью шукає до і знаходить її там, де, здавалося б, ні на що не можна сподіватися. Вчинок невдахи-художника Бермана врятував ситуацію: листочок, намальований ним на стіні будинку, не міг полетіти слідом за вітром тож й повернув Джонсі віру у те, що вона буде жити. Шкода лиш Бермана, який, застудившись під час роботи, помирає. Але, я гадаю. він буде жити у пам’яті дівчат, у шедеврі, який залишився на стіні, у свідомості читачів твору.
Новела «Останній листок» сповнила мене якимось неймовірними почуттями, не дитячими думками про своє життя. Я зрозуміла, як важливо вірити у життя, бути готовим до іншим у скрутну хвилину.