Астрід Ліндгрен мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і до цікавих оповідей, — усі ці риси вона успадкувала від батька. Жарти, казки, історії, які вона чула від батька чи від друзів.
А любов до книг і читання, як вона зізналася згодом, виникла на кухні у Крістін, з якою вона дружила. Саме Крістін прилучила Астрід до дивовижного хвилюючого світу, в який можна було потрапляти, читаючи казки. Вразлива Астрід була приголомшена цим відкриттям, а пізніше і сама опанувала магію слова. Вдома її розповіді любили слухати не тільки брат і сестри, а й сусідські діти, з якими вона завше приятелювала. Не були до них байдужі й дорослі. Її здібності стали очевидними вже в початковій школі, де Астрід називали «віммербюнською Сельмою Лагерльоф», чого, на власну думку, вона не заслуговувала.
Шотландский учёный Александр Флеминг для выращивания микробов пользовался специальными чашками, некоторые чашки стояли уже очень давно и даже покрылись плесенью, он считал что уборка- бессмысленная трата времени.Однажды Александр Флеминг когда посмотрел в чашку увидел что микробов- нет. Тогда он подумал что плесень, уничтожила всех микробов. Догадка Александра Флеминга- оказалась верной. Он назвал это- пенициллином. ответ: Александр Флеминг для выращивания микробов использовал для выращивания микробов специальные кружки. Это всё, учитесь хорошо!
Примеров самоотверженного поведения очень много в жизни. вот человек бросился в ледяную воду, потому что услышал плач маленькой девочки, которая гуляла по замершему люду реки и лед под ней провалился. Он не думал о себе в тот момент, останется ли он жив, выберутся ли они вдвоем из-подо льда, когда он начал ломаться вокруг них. Он думал только о ребенке и о том, что его нужно Он забыл о холоде и о том, что руки сводило от ледяной воды, но он плыл и тащил на себе ребенка. Вот герой нашего времени. И таких случаев немало. Одиннадцатилетний школьник из пожара вытащил брата и сестру, когда шел мимо и увидел, как полыхает их дом.Он не раздумывал о том, а что будет с ним, ка к он выживет в огне.Он просто разбил окно и влез, нашел плачущих детей и вынес их из горящего дома. Я думаю, что такими героями богата наша страна.Их много, просто не все об этом говорят, не все хотят славы и известности.Многие сделали подвиг и тихо пошли на работу. И об их поступках знают лишь единицы. Герои есть всегда. Самоотверженные поступки присущи нашему народу.
Астрід Ліндгрен мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і до цікавих оповідей, — усі ці риси вона успадкувала від батька. Жарти, казки, історії, які вона чула від батька чи від друзів.
А любов до книг і читання, як вона зізналася згодом, виникла на кухні у Крістін, з якою вона дружила. Саме Крістін прилучила Астрід до дивовижного хвилюючого світу, в який можна було потрапляти, читаючи казки. Вразлива Астрід була приголомшена цим відкриттям, а пізніше і сама опанувала магію слова. Вдома її розповіді любили слухати не тільки брат і сестри, а й сусідські діти, з якими вона завше приятелювала. Не були до них байдужі й дорослі. Її здібності стали очевидними вже в початковій школі, де Астрід називали «віммербюнською Сельмою Лагерльоф», чого, на власну думку, вона не заслуговувала.