М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Вообразите себя хозяином калош счастья и пофантазируйте по поводу своего собственного перемещения во времени.

👇
Ответ:
tesaf
tesaf
29.11.2020

итак,приступим

и вот настал этот знаменательный день

я стал хозяином калош счастья

с этого чуда я могу перемещаться во времени

для начала я решил отправится во времена великих драконов и динозавров

я познакомился с маленьким пони и стегозавриком и узнал что их родители умерли 

они погибли от челюстей комаров трансформеров

ну согласитесь ни кто ведь не знает что было во времена этих существ 

далее я подумал и решил отправится на приём к Петру 1 там я отведал картошки с лучком и там мне побрили бороду

я был очень счастлив то что мне дали покурить отменного табака

затем я переместился еще на много много лет назад 

я был свидетилем рождения нашей планеты

мне довелось видеть Бога он колдовал над огромным шаром 

я зависал с Зевсом и Посейдоном и метал трезубец Нептуна

вообщем мне понравились калоши счастья =)

4,4(86 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
zgonnikovakisa11
zgonnikovakisa11
29.11.2020

19 жовтня 1811 був відкритий Царськосельський ліцей. Ліцеїсти першого випуску, до якого належав і Пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» – дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. Саме в Ліцеї поет знайшов справжніх друзів. Крім того, Ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. У зв’язку з усім цим день відкриття Ліцею Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (Пущину, Дельвигу, Кюхельбекеру). Закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. Одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». Жанр – дружнє послання. Сюжет. Вірш відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі. У його спогадах друзі, яких він знайшов в Царськосільському ліцеї, постають як єдино надійні і вірні, а сам Ліцей – як «вітчизна», рідний дім: Міцний навік, о друзі, наш союз! Він, як душа, одвічний, неподільний; Незрушний він, прекрасний і свавільний, У затишку родився дружніх муз, І нас куди б не кидала година, І щастя теж куди б не привело, Незмінні ми: весь світ для нас чужина. Вітчизна нам — лиш Царськеє Село! Потім поет згадує про тих, хто не залишив опального поета і на засланні. Так, він пише про відвідини його в Михайлівському Пущино: … Поета дім опальний, О, Пущин мій, ти перший навістив; Ти звеселив вигнання день печальний, В ліцея день його перетворив. Закінчується вірш сумними роздумами про те, що з кожним днем ​​коло друзів рідшає. Але поет висловлює надію на те, що наступного року він буде відзначати цей день разом з усіма: Промчиться рік, і знову я між вас. І прийде строк надій моїх завітних, Промчиться рік, я буду знову ваш! Центральна тема вірша “19 жовтня” – тема дружби. Тут Пушкін з серцевою теплотою звертається до друзів, згадує дні ліцею. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю. Не випадково в одній із строф поет підкреслює, що істинних друзів він знайшов саме в Ліцеї, «інші» ж «друзі» глибоко розчарували його: Із краю в край грозою гнаний я, Серед тенет недолі грозової, Схвильований я дружбою новою, І голова схиляється моя… З благаннями печальними бентежно, З надією юнацьких світлих літ, Віддавсь другим я друзям безбережно. Та був гіркий небратній їх привіт. Все послання зігріте великою і справжньою ніжністю, глибоким щирим почуттям любові до друзів.

4,7(67 оценок)
Ответ:
алина3539
алина3539
29.11.2020

События повести начинаются приблизительно в 1815 году. Император Александр I во время поездки по Европе посетил Англию, где в числе прочих диковинок ему продемонстрировали крошечную стальную блоху, которая могла танцевать. Император приобрёл блоху и привёз её домой в Петербург.

Спустя несколько лет, после смерти Александра I и восшествия на престол императора Николая I, блоху нашли среди вещей покойного государя и не могли понять, в чём смысл «нимфозории». Донской казак Платов,[4] который сопровождал Александра I в поездке по Европе, появился во дворце и объяснил, что это образец искусства английских механиков, но тут же заметил, что русские мастера своё дело знают не хуже.

Государь Николай Павлович, который был уверен в превосходстве русских, поручил Платову осуществить дипломатическую поездку на Дон и заодно посетить проездом заводы в Туле. Среди местных умельцев можно было найти тех, кто мог бы достойно ответить на вызов англичан.

Будучи в Туле, Платов вызвал троих самых известных местных оружейников, среди которых и мастеровой по прозвищу «Левша», показал им блоху и попросил придумать нечто такое, что превзошло бы замысел англичан. Возвращаясь на обратном пути с Дона, Платов снова заглянул в Тулу, где троица всё продолжала работать над заказом. Забрав Левшу с неоконченной, как считал недовольный Платов, работой, он отправился прямиком в Петербург. В столице под большим увеличением «мелкоскопа» выяснилось, что туляки превзошли англичан, подковав блоху на все ноги крошечными подковами.

Государь и весь двор были восхищены, Левша получил награду. Государь распорядился отослать подкованную блоху обратно в Англию, чтобы продемонстрировать умение русских мастеров, и также послать Левшу. В Англии Левше продемонстрировали местные заводы, организацию работы и предложили остаться в Европе, но он отказался.

На обратном пути в Россию Левша держал с полшкипером пари, по которому они должны были перепить друг друга. По приезде в Петербург, полшкипера привели в чувство в богатой больнице для знати, а Левша, слишком много выпив с полшкипером и не получив медицинской умер в простонародной Обухвинской больнице, где «неведомого сословия всех умирать принимают». Перед смертью Левша передал доктору Мартын-Сольскому оружейный секрет чистки стволов: «— Скажите государю, что у англичан ружья кирпичом не чистят: пусть чтобы и у нас не чистили, а то, храни Бог войны, они стрелять не годятся». Но Мартын-Сольский не смог передать поручение (помешал военный министр граф Чернышёв, заявивший доктору: «Знай своё рвотное да слабительное, а не в своё дело не мешайся»), и по словам Лескова: «А доведи они левшины слова в своё время до государя, — в Крыму на войне с неприятелем совсем бы другой оборот был."

4,7(91 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ