М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Victor111111111
Victor111111111
08.02.2021 02:59 •  Литература

Домашнє завдання "Персонажі твору" Дати характеристику трьом персонажам на вибір за таким планом:
1. Персонаж твору

3. Чим займається?
4. Як знайшов квиток?
5. Ставлення рідних до своїх дітей
6. Ставлення дітей до своїх батьків
7. Ставлення містера Вонка до дітей
8. Ставлення батьків дітей до містера Вонка
9. Чим закінчилася подорож на фабрикуу​

👇
Открыть все ответы
Ответ:
kzizh
kzizh
08.02.2021
Філософська символіка та система образів твору. літературні дослідники називають повість видатного американського письменника е. хемінгуея (1898-1961) «старий і море» «притчею», певно, це дійсно так. бо цей, з одного боку, дуже реалістичний твір — не простий опис цікавої пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого з морем і рибою. ця повість має значно ширший і узагальнений зміст, який не зводиться лише до авторської ідеї про необхідність збереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. про це хемінгуей писав у кожному своєму художньому творі. але саме з приводу повісті «старий і море» письменник сказав: «здається, що врешті-решт я домігся того, над чим працював усе моє життя». що мав на увазі хемінгуей? напевно, однозначно відповісти на це питання неможливо. але зрозуміло одне: він досягнув у своїй творчості вищої сходинки і на рівні ідей, і на рівні художнього зображення дійсності. зовні сюжет повісті досить нескладний. старий сантьяго, герой твору, стомлений невдачами, які переслідували його вже довгий час, відпливає далеко у море, в пошуках здобичі. йому пощастило: попалась «величезна риба». та риба була велика і сильна, що старому довелося докласти чимало зусиль, щоб перемогти її. але на зворотньому шляху акули пожирають рибу, і старому залишається її кістяк. однак річ у тім, що сама по собі боротьба старого з рибою, з акулами — це лише видима частина сюжетного «айсберга». захована ж упідтексті частина говорить про більш важливе і значне: письменник розмірковує над взаємовідносинами людини із суспільством, людини і природи, людини і навіть всесвіту. реалістичні образи старого, моря, риби, хлопчика, левів, акул навівають символістичного значення і знаходяться в стані протистояння і єдності одночасно. стверджується думка про взаємозязок усіх мешканців землі: людей, тварин, птахів, і в той же час один із парадоксів людського існування: людина змушена вбивати тих, коголюбить, хто «дорожчий від брата». «як добре, що нам не потрібно вбивати сонце, місяць і зірки, достатньо того, що ми вимагаємо їжу у моря і вбиваємо своїх братів». людина — частина природи, частина всесвіту. вона відчуває це і прагне до гармонії з ними. саме такою повинна бути світобудова: людина у гармонійному співіснуванні з природою, всесвітом — до такої важнішої думки приходить хемінгуей. розглянемо взаємозв’язок образів і старого та хлопчика: старість — юність кінець — початок хлопчик манолін — продовження старого, його майбутнє, він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом із досвідом і частину душі сарого. «був би зі мною хлопчик», — рефреном звучать у повісті слова старого, якими автор стверджує думку, що сила людства у його єдності. образи акул — хижаків, ворогів можна ще сприймати, як перешкоди на шляху досягнення мети. людина сміливо вступає з ними у боротьбу. «акула нічого не боїться і чинить так, як їй заманеться . тут звучить знамените «…людина не для того створена , щоб бути переможеною. людину можна знищити, але її не можна перемогти». але «переможець нічого не здобуває» — цю філософську думку хемінгуей виніс навіть у заголовок одного із своїх творів. сутність людського життя у боротьбі і перемозі в ній, можливо, це перемога над собою. в житті (морі) у кожного є своя риба (мета, ціль), яку потрібно здобувати, є свої акули (вороги, перешкоди), і, слава богу, є свій хлопчик (надія на майбутнє, на своє продовження), свої леви («найкраще в моєму житті», символ юності, дитинства, щасливих миттєвостей, того, що є жити). а ще людина — частинка неосяжного всесвіту. вона відчуває себе добре лише в гармонії з усім, що оточує її: небом, сонцем, морем, птахами, рибами. вона — не цар, не піщинка — вона рівна серед рівних. стають зрозумілими слова хемінгуея з приводу закінчення ним повісті: «здається, що я, врешті-решт, домігся того, над чим працював усе моє життя». письменник у своїх творах завжди змальовував якісь актуальні соціальні конфлікти, проблеми сучасного йому життя, оточуючого його суспільства. тобто, там-були зафіксовані лише миттєвості, а тут — вічна картина світу і людського існування.читать полностью:
4,5(90 оценок)
Ответ:
david2005317
david2005317
08.02.2021

Прочитав повесть А.С. Пушкина «Капитанская дочка», понимаешь, что одной из тем этого произведения является тема чести и бесчестия. В повести противопоставлены два героя : Гринев и Швабрин – и их представления о чести. Эти герои молоды, оба они дворяне. ДА и попадают в это захолустье (Белогорская крепость) не по собственной воле. Гринев – по настоянию отца, который решил, что его сыну необходимо «потянуть лямку, да понюхать пороху…» А Швабрин попал в Белогорскую крепость, возможно, из-за громкой истории, связанной с дуэлью. Мы знаем, что для дворянина дуэль – это отстоять честь. И Швабрин, в начале повести, кажется, человеком чести. Хотя с точки зрения простого человека, Василисы Егоровны, дуэль – это «смертоубийство». Такая оценка позволяет читателю, который симпатизирует этой героине, усомнится в благородстве Швабрина.

Судить о человеке можно по его поступкам в трудную минуту. Для героев испытаниями стал захват Белогорской крепости Пугачевым. Швабрин свою жизнь. Мы видим его «подстриженным в кружок, в казацком кафтане, среди мятежников». А во время казни он что-то шепчет Пугачеву на ухо. Гринев же готов разделить судьбу капитана Миронова. Он отказывается целовать руку самозванцу, потому что готов «предпочесть лютую казнь такому унижению…».

По-разному они относятся и к Маше. Гринев восхищается, уважает Машу, даже пишет стихи в ее честь. Швабрин, наоборот, смешивает имя любимой девушки с грязью, говоря «ежели хочешь, чтоб Маша Миронова ходила к тебе в сумерки, то вместо нежных стишков подари ей пару серег». Швабрин клевещет не только на эту девушку, но и на ее родных. Например, когда говорит «будто бы Иван Игнатьич был в непозволительной связи с Василисой Егоровной..» Становится понятным, что Швабрин, на самом деле не любит Машу. Когда Гринев примчался освободить Марью Ивановну, он увидел ее «бледную, худую, с растрепанными волосами, в крестьянском платье» Вид девушки красноречиво говорит о том, что ей пришлось пережить по вине Швабрина, который мучил ее, держал в заточении и все время угрожал выдать ее мятежникам.

Если сравнить главных героев, безусловно большее уважение вызовет Гринев, потому что несмотря на молодость он сумел вести себя достойно, остался верен себе, не опозорил честное имя отца, защитил любимую.

Наверное, все это и позволяет назвать его человеком чести. Чувство собственного достоинства нашему герою на суде в конце повести спокойно глядеть в глаза Швабрину, который, потеряв все, продолжает суетится, пытается оклеветать своего врага. Давно, еще в крепости, он преступил границы, определенные честью, написал письмо – донос, отцу Гринева, пытаясь разрушить только зародившуюся любовь. Поступив бесчестно один раз, он не может остановится, становится предателем. И потому Пушкин прав, говоря «береги честь смолоду» и делая их эпиграфом ко всему произведении

ЧЕМ СОГЛА!

4,4(43 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ