ответ:Після вигнання з раю у Адама і Єви почали народжуватися діти: сини і дочки (Див.: Бут. 4, 1–2; 5, 4). Першого сина вони назвали Каїном, а другого Авелем. Каїн обробляв землю, а Авель пас отари.
Одного разу вони приносили жертву Богу: Каїн – плоди землі, а Авель – від первородних своєї отари.
Авель був добрим і лагідним, він приносив жертву від чистого серця, з любов`ю і вірою в обітованого з молитвою про помилування і надією на милість Божу; і Бог прийняв жертву Авеля, – вважається, що дим від неї пішов до неба.
Каїн же за натурою був злим і жорстоким, він приносив жертву тільки з необхідності, за звичаєм, без любові і страху Божого. Господь не прийняв його жертви; це, як гадають, було видно з того, що дим від його жертви стелився по землі.
Після цього Каїн став заздрити своєму братові, покликав Авеля в поле і вбив його.
Бог звернувся до Каїна, бажаючи, щоб він покаявся, і запитав його: "Де брат твій Авель?"
Каїн зухвало відповів: "Не знаю; хіба я сторож братові моєму?"
Тоді Бог сказав йому: "Що ти вчинив? Голос крові брата твого волає до Мене від землі. За це ти будеш проклятий і поневірятимешся по землі".
І Каїн, який мучився докорами совісті, з дружиною втік від своїх батьків в інший край.
Висновок:
Життя людини є дар Божий, тому людина не має права ні сама позбавлятися його, ні відбирати його в іншого. Позбавлення життя ближнього називається вбивством, а позбавлення самого себе життя називається самовбивством або самогубством і є найтяжчим гріхом.
Мигель де Сервантес Сааведра (1547–1616) передал в своем романе «Хитроумный идальго Дон Кихот Ламанчский» всю ироничность рыцарских романов, которые были так актуальны в Испании рубежа XVI–XVII вв. И хотя само содержание знаменитого романа гораздо глубже того пародийного замысла, который так ярко в нем выражен, но формально он организован в качестве пародии от начала и до конца. Сейчас такие имена, как Амадис Гальский, Пальмерин Английский, Дон Бельянис Греческий, Тиран Белый нам ничего не говорят, но именно как пародию на романы об этих рыцарях создавал свое произведение Мигель де Сервантас, и эта пародия на века пережила свой пародируемый жанр. К началу XVII века эпоха рыцарства в Европе уже миновала, но в течение целого столетия, предшествующего появлению на свет романа «Дон Кихот», в Испании было издано около 120 рыцарских романов, и в то время каждый роман становился, как сейчас бы сказали, хитом, бестселлером. Ими зачитывались все слои общества. Многие философы и моралисты выступали против той пагубной страсти к нелепым выдумкам изжившего себя жанра. Но если бы этот роман был лишь пародией на рыцарский роман, то вряд ли имя его героя стало бы нарицательным.
Объяснение: