Відповідь:Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".
Пояснення:
Замёрзшая падчерица выходит на поляну, на которой горит костёр, а вокруг него греются двенадцать братьев-месяцев. Они внимательно слушают девочку и Апрель просит братьев уступить ему часок, чтобы ей. Она возвращается домой счастливая с подснежниками и волшебным колечком, подаренным Апрелем. Если случится беда, нужно бросить колечко, сказать волшебные слова — и все месяцы придут на
Пока уставшая падчерица спит, дочка крадёт это колечко. Мачеха с дочкой идут с подснежниками в королевский дворец, оставив падчерицу дома. Обрадованная Королева приказывает им рассказать, где же они нашли цветы зимой. Те выдумывают небылицу о чудесном месте, на котором зимой растут не только цветы, но даже грибы и ягоды.
Королева сама решает поехать в это чудесное место вместе с придворными. Мачеха с дочкой наперебой повторяют, что его уже замело снегом и признаются, что цветы рвала падчерица. Королева берёт их и падчерицу в лес. Падчерица жалуется, что они у неё отняли колечко, на что королева приказывает вернуть его. Получив кольцо, она требует, чтобы падчерица рассказала, где нашла подснежники. Получив отказ, она велит снять с неё шубу, грозит казнить и бросает её колечко в прорубь. Падчерица произносит волшебные слова и убегает.
Сразу же наступает весна. Затем лето. Рядом с Королевой становится сухо, тепло, появляется медведь. Придворные, покинув Королеву, бегут обратно во дворец, только старый солдат защищает её. Королева, насквозь промокнув под сильнейшим осенним ливнем, замерзает внезапно наступившей зимой. В санях ехать нельзя, поскольку на лошадей распрягли и на них ускакали придворные.
Из леса выходит старик в белой шубе и предлагает каждому загадать по одному желанию. Королева желает домой, профессор — чтобы времена года вернулись на свои места, солдат — просто погреться у костра, а мачеха с дочкой — шубы, «хоть бы и на собачьем меху» . Старик начинает с последней и дает им шубы, они ругают друг друга, «лаются» , что не попросили собольих и превращаются в собак. Их запрягают в сани — королеве есть на чём ехать обратно во дворец.
Солдат заходит погреться у костра братьев-месяцев — там он встречает падчерицу, во всём новом и с упряжкой прекрасных белоснежных коней. На собаках далеко не уедешь и солдат просит Королеву, чтобы та попросила падчерицу подвезти. Как только она не пробовала — и приказывать, и богатство сулила — падчерица отказывалась. Солдат объясняет надменной Королеве как нужно просить «по-доброму» . Наконец, та с радостью сажает всех в сани и дает каждому шубу. Все едут домой, оставив братьев-месяцев у новогоднего костра.