Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий іб:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
"Бумс-кара-бумс!" Жил-был домовёнок Степашка и как-то раз пошёл он гулять по дому. Шёл, шёл и встретил крысу-колдунью. Она к нему пристла: - Ну что , Степашечка всё не ростёшь и не ростёшь, дай-ка колдону и выростишь! Степашка решил:"Посмотрим!" и говорит: - Ну давай! Пошли они в нору к крысе. Крыса что то долгу бурчала, лила в котёл всё что под руку поподалось. И вдруг забыла поседние волшебное слово, а Степашка как крикнет: БУМС-КАРА-БУМС! Крыса чуть не оглохна, а в котелке пузырь на дулся и лопнул в воздухе, крыса Степашке выпить дала с тех пор и Степашка вырос и крыса узнала новое волшебное слово!
Пословицы про сову Посмотри, сова, сама какова. Хоть под небесами летай, а все сове соколом не быть. Сова и по полёту такова. Сова о сове, а всяк по себе. Пословицы про кулика Всяк кулик хвалит своё болото. Всяк кулик на своём болоте Далеко кулику до орла. Кулик до воды охоч, а плавать не умеет. Кулик невелик, а всё-таки птичка. Пословицы про сороку Не учи сороку вприсядку плясать. Принесла сорока на хвосте лихо. Знает сорока, где зиму зимовать. Пословицы про сокола Сокол с лету хватает, а ворона и сидячего не поймает. Сокола по полёту узнают. И сокол выше солнца не летает. Наряд соколиный, а походка воронья. Видом сокол, а голосом ворона. Пословицы про утку Глупа и прожорлива, как утка. Сколько утке не бодрись, а лебедем не быть. Не считай утят, пока не вывелись.
Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий іб:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
Объяснение: