Солнце весело и горделиво катило по небу на своей огненной колеснице и щедро разбрасывало лучи – во все стороны!
И всем было весело. Только туча злилась и ворчала на солнце. И неудивительно – у нее было грозовое настроение.
– Транжира ты! – хмурилась туча. – Дырявые руки! Швыряйся, швыряйся своими лучами! Посмотрим, с чем ты останешься!
А в виноградниках каждая ягодка ловила солнечные лучи и радовалась им. И не было такой травинки, паучка или цветка, не было даже такой капельки воды, которые не старались бы заполучить свою частичку солнца.
– Ну, транжирь еще! – не унималась туча. – Транжирь свое богатство! Увидишь, как они отблагодарят тебя, когда у тебя уже нечего будет взять!
Солнце по-прежнему весело катило по небу и миллионами, миллиардами раздаривало свои лучи.
Когда же к заходу оно сосчитало их, оказалось, что все на месте – смотри-ка, все до одного!
Узнав про это, туча так удивилась, что тут же рассыпалась градом. А солнце весело бултыхнулось в море
ответ:Русский музей в Санкт-Петербурге.
Картины 19го века.
Когда я была в Русском музее, меня очень впечатлила работа Архипа Куинджи "Лунная ночь на Днепре". Картина написана 140 лет назад, но все еще потрясает воображение. Луна изображена так достоверно, что кажется, лунный свет льется через отверстие в холсте. Эта картина очень нравилась современникам. Уже в мастерской работу купил Константин Романов, племянник императора. Для законченной картины организовали выставку. Первый раз на выставке была всего одна картина. Народ выстраивался в очереди, чтобы посмотреть на нее.
На фото в интернете не понять, в чем магия фосфорического лунного света в темной летней ночи. Это надо видеть вживую!
Объяснение:
Коли я читав роман “Пригоди Олівера Твіста”, у мене виникла паралель з твором іншого відомого письменника Даніеля Дефо під назвою “Історія полковника Джека”. Але невідомо, спирався Діккенс на цей роман, чи створив свою оповідь про хлопчика самостійно. Але добре відомо інше: Діккенс вважав свого колегу по перу Даніеля Дефо бездушним письменником, який не вмів відтворювати справжні людські почуття і викликати їх у читачів. На думку автора “Олівера Твіста” романи Дефо могли викликати лише цікавість і нічого іншого.
На відміну від Дефо, твори Ч. Діккенса викликали найяскравіші почуття, але якими вони були? Щодо роману “Пригоди Олівера Твіста”, то його перші сторінки ще могли викликати у читача посмішку, а ось у фіналі твору сміятися вже не хотілося. І це визвано не тільки тим, що автор зображує досить огидні картини життя лондонських нетрів, а й тому, що кардинально змінюється структура оповіді і стиль книги. З’являється враження, що роман закінчувала інша людина. В цілому ж роман являє собою суміш якогось детектива, жахливих уривків і сентиментальних сцен. Все це перемежовуються з сумнівним гумором, який гумором й назвати складно. Скоріше, це “сміх скрізь сльози”, адже часом жарти стають не тільки не смішними, а й просто недоречними. Прикладом цьому може буди епізод з трунарем у початку твору чи сцена смерті жінки, яка обікрала мати Олівера. Та саме в цьому умінні посміхатися у важку хвилину і полягає секрет геніальності Ч. Діккенса та неповторності його творів.
Объяснение: