ответ: Будучи представителем обедневшей дворянской семьи, Бунин рано начал самостоятельную жизнь; в юношеские годы работал в газетах, канцеляриях, много странствовал. Первым из опубликованных произведений Бунина стало стихотворение «Над могилой С. Я. Надсона» (1887); первый стихотворный сборник вышел в свет в 1891 году в Орле. В 1903 году получил Пушкинскую премию за книгу «Листопад» и перевод «Песни о Гайавате»; в 1909 году был повторно удостоен этой награды за 3-й и 4-й тома Собрания сочинений. В 1909 году избран почётным академиком по разряду изящной словесности Императорской Санкт-Петербургской академии наук. В 1920 году эмигрировал во Францию.
Автор романа «Жизнь Арсеньева», повестей «Суходол», «Деревня», «Митина любовь», рассказов «Господин из Сан-Франциско», «Лёгкое дыхание», «Антоновские яблоки», дневниковых записей «Окаянные дни» и других произведений.
В 1933 году Иван Бунин — первый из русских писателей — стал лауреатом Нобелевской премии по литературе за «строгое мастерство, с которым он развивает традиции русской классической прозы».
Согласно греческому мифу, в городе Орхомене (область Беотия) некогда правил древним племенем минийцев царь Афамант. От богини облаков Нефелы он имел сына Фрикса и дочь Геллу. Этих детей ненавидела вторая жена Афаманта, Ино. В неурожайный год Ино обманом склонила мужа принести их в жертву богам для прекращения голода. Однако в последний момент Фрикса и Геллу из-под ножа жреца баран с золотым руном (шерстью), посланный их матерью Нефелой. Дети сели на барана, и он понёс их по воздуху далеко на север. Гелла во время полёта упала в море и утонула в проливе, который с тех пор стали называть по её имени Геллеспонтом (Дарданеллы). Фрикса же баран унёс в Колхиду (ныне – Грузия), где его воспитал как сына местный царь Ээт, сын бога Гелиоса. Летучего барана Ээт принёс в жертву Зевсу, а его золотое руно повесил в роще бога войны Ареса, приставив сторожем к нему могучего дракона.
Объяснение:
Мистецтво проявляється в багатьох видах. Воно багатогранно і зачіпає багато сторін нашого життя. Це твори літератури, живопису, театру і кіно, музики. Його чари полягає в тому, що воно наповнює людей життєвими силами у найважчі періоди життя. Особливо це стосується воєнного часу.
У ті страшні часи люди подолали фізичні, моральні позбавлення. Існує маса прикладів з кінематографа, літератури, які підтверджують силу мистецтва. Лише під її впливом люди вставали і йшли в бій, билися за Батьківщину, здійснювали немислимі подвиги. Незважаючи на настільки суворі умови, під час військових дій навіть знімалися фільми, які відстежують хронологію подій. Завдяки цим авторам ми маємо унікальну можливість поглянути на все, що відбувається зсередини. Твори літератури описують у віршах і прозі побут солдатів, які воюють на передовій, а також трудівників тилу. Опис повсякденному житті наших предків, які жили в Середні століття, живописно оповідають про їх буднях. Ми маємо можливість представити навколишнє оточення, звичаї, звичаї, традиції.
Класичні музичні твори неповторні тим, що вони припадають до смаку всім поколінням і віком. Їх значення велике і незаперечно. Вони об’єднують людей усіх релігій, традицій, незалежно від що складається політичної обстановки.