У кожної нації є свій духовний поводир. У поляків це А. Міцкевич, у
росіян О. Пушкін, в англійців Дж. Байрон. Для України Тарас Григорович
Шевченко. Оскільки українці довго йшли до своєї державності, то творчість
таких геніїв була неналежно оцінена, інтерпретована на вигідний чужій владі
лад. І тільки на перший погляд може здатись, що всі твори Кобзаря вже
розібрані по рядочку, але насправді нам треба ще багато наново відкрити,
переосмислити і познайомити світ з нашим, українським Шевченком – не
селянським поетом, а генієм-інтелігентом, що заклав дужі підвалини
національної свідомості українців.
Головне завдання сучасних літературознавців полягає в тому, щоб
подивитися на творчість Тараса Григоровича з різних кутів, змінити
стереотипи сприйняття його творів в Україні і відкрити Шевченка для світу
знову. Такі спроби вже зробили О. Забужко (міфологічна інтерпретація),
В. Яременко (історіософський аналіз), О. Яковина (образ Богородиці),
О. Гордієнко (образи західноєвропейської драматургії іу поемах Шевченка),
Т. Бовсунівська (біблійний паралелізм), Л. Плющ, О. Сирцова (Т. Г. Шевченко
як релігійний мислитель), Г. Клочек (сучасна інтерпретація поезії Шевченка в
школі). Одне з найповніших досліджень біографії Кобзаря зробив П. Зайцев.
Також цим питанням займались І. Дзюба, С. Цвілюк, Г. Грабович, Ю. Івакін,
І. Айзеншток, Ю. Ковтун. Не кажучи вже про дослідження визнаних класиків
літературної критики: І. Франка, В. Щурата, М. Драгоманова, С. Єфремова.
Багато досліджень генія Шевченка не тільки як поета, а й художника,
фольклориста, знавця біблійних текстів, і навіть співака.
Обсяг Шевченкіани (книги, статті, розвідки різними мовами світу) дуже
великий і постійно поповнюється. Але чи не втратили ми самого Шевченка за
всіма формальностями, пафосом і пишними промовами? Різні політичні
обставини, нові літературні течії намагалися привласнити Кобзаря, прочитати
його на свій лад. На мою думку, найбільш об’єктивно і професійно до
вивчення творчості Шевченка підходив Іван Франко: «Його «Кобзар» для нас
Объяснение:
Для меня это пословица означает то что,не нужно на кого либо сердиться,ведь жизнь и так коротка что бы тратить ее на ссоры ,лучше уж помериться и жить счастливо ,зная что,на тебя не кто зла не держит.Помериться первым это не знак слабости,это знак того что,человек тебе дорог,то что для тебя не просто какое то живое существо.Не все люди могут помериться первыми,они бояться унизить свою самооценку думая что,человек им не нужен,а через время понимают,что лучше было бы помериться,ведь теперь человека рядом нету.
В этой пословице много смысла,она много чего значит.