Відповідь:
Ахілл – як його описує сам Гомер: прудконогий Ахілл; Ахілл богосвітлий; богоподібний Ахілл. Риси характеру Ахілла: Японський бінокль + ніж мужність; сила; справедливість; егоїзм; почуття власної гідності; почуття героїчної честі; благородство; жорстокість. Гектор – за описом Гомера – коней баских упокірник; божистий ; шоломосяйний; осяйливий. Риси характеру Гектора: мужність; людяність; жертовність; благородство; сумлінність; стриманість; ніжність; вірність. Ахілл і Гектор порівняльна характеристика Ахілл і Гектор справжні воїни Герої вічної поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. Вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час Троянської війни. Так хто ж із них най-гідніший? Ахілл, або Ахіллес,— син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. Ахіллові була провозвіщена смерть під час Троянської війни. Мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя Лікомеда, де він і виховувався. Одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам Лікомеда жіночі прикраси і зброю. Дівчата кинулися до прикрас, Ахілл же обрав зброю. Так Одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під Трою. Вирушаючи на Троянську війну, Ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке. Гектор — старший син царя Трої Пріама й цариці Гекуби, чоловік Андромахи. Він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого молодшого брата Паріса до Єлени Прекрасної. Гектор і Ахілл — справжні воїни. На їх рахунку чимало подвигів і перемог під час Троянської війни. Але подолати одне одного їм не просто: обидва сильні, фізично загартовані, витривалі. І навіть у вирішальному поєдинку, якби не до Афіни, хто знає, чи був би переможений Гектор. Гомер підбирає порівняння до поведінки воїнів, підкреслюючи, що вони — гідні супротивники: порівнює Ахілла з соколом, що полює на горлицю дику, з псом, який жене молодого оленя, але й Гектор, на його думку, дуже схожий на високолетного орла, який хоче вхопити ягня або зайця. Дужі, сміливі, мужні — хіба можуть бути воїни кращими, ніж вони? Мабуть, ні, тому що ці герої ще й віддані своїй батьківщині. Мужньо боронить рідну змучену Трою Гектор, схаменувшись, повертається до рядів ахейського війська Ахілл. Якими ж іще якостями наділені герої поеми «Іліада»? Гектор — герой, але ніщо людське йому не чуже, і він довго не наважується стати до ґерцю з Ахіллом. Зрозумівши підступність богів і супротивника, він мужньо бореться, до останньої хвилини свого життя прагне бути мужем, гідним поваги й захоплення. Прагне домовитися з улюбленцем Афіни про видачу тіла переможеного рідним, але засліплений гнівом Ахілл запевняє, що ніяких домовленостей між ними не буде. Ахілл — улюбленець богів і ахейців, красень і взірець воїна. Але він — теж жива людина і робить вчинки, про які потім шкодує: йде з війська — гинуть ахейці, його друг Патрокл, знущається над тілом Гектора — потім плаче разом з Пріамом над спільною трагедією учасників війни. І до Гектора, і до Ахілла одноплемінники ставляться з великою повагою: пригадайте, як голосять троянці, дізнавшись про загибель свого героя, плаче Андромаха, тужить Пріам, як поважають та які надії покладають на Ахілла — свого найкращого воїна — ахейці. Ахілл і Гектор — справжні герої, справжні чоловіки. Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини. Такими вони залишаються і для нас. А те, що Гомер змалював не лише їхню силу, але й слабкості, ще раз переконує: вони герої, але все ж таки люди. І ми теж можемо піднестися, дотягнутися до них.
Пояснення:
Відповідь:
Дубровский некоторое время скрывался в Росии у своих друзей с которыми его связывала дружба по службе в армии, но не желая подвергать их риску и опасностя, так как его обвиняли в разбоях и убийстве "приказный людей", которые сгорели в его доме, как только позволило здоровье уехал во Францию.Там он решил разыскать человека за которого еще не давно выдавал за себя.
Дефоржа.Это не составило для Владимира большого труда, так как в свой время он купил у него его бумаги и документы.Формально он и был тем самым Дефоржем.Найдя эту семью, Дубровский узнаёт что деньги, которые он заплатил Дефоржу не принесли ему удачи.Молодой Дефорж оказался игроком и проигрывал не только те деньги, вырученные за продажу своих документов, но и состояние отца.Отец француза был владельцем довольно приметной гостиницы, в отчаяньи молодой Дефорж, что бы избежать позора сводит счеты с жизнью.Его отец не вынеся потресения находиться присмерти -сын погиб,семейное дело загублено, через неделю имущество пойдет с молотка.Владимир решает насчастному старику и тоже идёт в игорный дом с надеждой, что судьба наконец-то повернется к нему лицом.И он не ошибся, Денег хватило чтобы выкупить у кредиторов гостинницу.Дубровский возращает насчастному старику долговый росписки.Но здоровье у старого француза подорвано, дни его сочтены.Перед смертью он завещает Владимиру все свое состояние и тот становится владельцем гостиницы в центре Парижа.Дела у Дубровского идут хорошо.Многие русские,приезжают в Париж останавливатся у старого Француза, так хорошо знающего русский быт и нравы.И вот в один из дней в гостиницу приезжают из Росси дама с сыном.Это окаалась Мария Кириловна и ее маленький сын Володя.Она поведала Дубровскому что ее супруг погиб на охоте и теперь она свободна.С тех пор они нераставались и прожили долгую счастливую долгую жизнь.
Пояснення:
Сравнительная характеристика Петра Гринёва и Алексея Швабрина:
1)Происхождение:
-Гринёв из дворянской провинциальной семьи,получил домашнее образование,потомственный дворянин.
-Швабрин из столичных дворян,получил хорошее образование,состоятельный молодой офицер,из знатной семьи.
2)Занятия,интересы:
-16-ти летний молодой барин,считает себя "недорослем",обучался дома,учителя были не лучшими педагогами,поэтому Гринёв неважно образован.Знает французский,умеет фехтовать,гонял голубей и играл с мальчишками.Интересы прапорщика Гринёва-это отдать долг Отчизне,защищать своё Отечество.Мечтает совершить подвиг,увлекается литературой,пишет стихи,романтичная натура.
-Швабрин-умный молодой офицер,служил в элитной гвардии,но разжалован за дуэль и сослан в гарнизон.Высокомерен,злобен и тщеславен,мечтает вернуться в элитную армию.Любит светские развлечения,азартен,провоцирует к дуэлям.
3)Отношение к службе:
-Трепетное отношение у Петра,для него это начало карьеры,он готов с честью нести службу.Исполнительный офицер.
-Швабрин наплевательски относится к своим обязанностям,считает себя выше других,для него служба в тягость,он отбывает,а не служит.
4)Отношение к воинскому долгу:
-Для Гринёва-воинский долг святое,для чего он готов положить свою жизнь,человек чести и долга.
-Для Швабрина-это лишь временная повинность,он видит своё предназначение в другом,защита Отечества-не для него,поэтому и становится предателем.
5)Отношение к Пугачёву:
-Гринёв честен с Пугачёвым,но не унижается,отказывается принести ему присягу-двум царям не служит.В душе уважает атамана,они оба-люди чести,защищают свой народ,но по разные стороны закона.
-Швабрин переходит на сторону Пугачёва,нарушает присягу.Унижается,заискивает перед атаманом,боится его,готов валяться в ногах,вымаливая прощение.
6)Отношение к Марии Мироновой:
-Искренне любит,относится с почтением.Пётр готов отдать за неё жизнь.
-Швабрин относится к Маше,как к очередной игрушке.Считает её глупой,унижает,делает заложницей своего тщеславия,ущемлённой гордости.
7)Личные качества:
-Гринёв честен,храбр,человек чести.Добрый,заботливый и сердобольный,заботится об окружающих.
Добрый,отзывчивый,совестливый,умеет спорить,отстаивать своё мнение.Гордый,но сострадательный,искренний и романтичный.
-Швабрин-умный острослов,пытающийся оскорбить других,насмеяться нал ними.Низкий,корыстный и лживый,предаст любого,ради выгоды.Злой клеветник и лгун,без чести и совести.Дерзкий и высокомерный.