Гоголь переборщил. Достаточно грустная повесть мне кажется. Читал вроде в классе восьмом и если честно, то меня даже немного тронула эта повесть. Вроде не такое большое, но этот рассказ ясно отражает насколько все было ужасно в те времена. Очень было жалко Башмачкина (если не ошибаюсь как его зовут), ибо отдав последние скопленные деньги на шинель он тут же замечает ее пропажу. Но если поглядеть с другой стороны, то здесь показана чистая правда. Никакого художественного вымысла. И смерть героя в конце повести - это вполне естественно. Вообщем говоря повесть меня не особо шибко тронула, но начав читать ее я не мог остановиться.
твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати..."
Допитливість Гуллівера простежується упродовж усього твору: ".-а буваючи на березі, приглядався до побуту і звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні мови..." Цьому герою притаманні такі риси як витривалість ("Перше речення, яке я вивчив, було прохання повернути мені волю. ...імператор відповідав, що це справа часу, що розв'язати її він може тільки у згоді з радою...") і великодушність ("...Полковник наказав схопити шістьох заводіяк... і віддати зв'язаних мені до рук я перерізав ножем нитки, якими він був зв'язаний і обережно спустив його на землю...").
Розум та винахідливість багато разів допомагали Гулліверу під час цієї мандрівки: "...за три тижні я зробив великі успіхи у вивченні їхньої мови..."; "...умисно не підходив до берега, щоб мене не помітили з якогось ворожого корабля..."; "...Я сплів канат удвоє, щоб зробити його міцнішим і з тією ж метою поскручував залізні бруси втроє..."
Очень было жалко Башмачкина (если не ошибаюсь как его зовут), ибо отдав последние скопленные деньги на шинель он тут же замечает ее пропажу. Но если поглядеть с другой стороны, то здесь показана чистая правда. Никакого художественного вымысла. И смерть героя в конце повести - это вполне естественно.
Вообщем говоря повесть меня не особо шибко тронула, но начав читать ее я не мог остановиться.