Відповідь:
Завдяки невдалому жартові старшокласника Васі-велосипедш та Дмитро Омельчук і Сергій Стеценко провели захоплююче, цікаві літо біля лісового озера, вистежуючи страшне чудовисько. Вони багато читали гали, висували наукові та фантастичні припущення. Навіть полюбили зоологію. Поряд із комічними пригодами хлопцям довелося пережити й справжні. Наприклад, вони безстрашно кинулися рятувати потопаючого. Хлопці — справжні любителі природа, великодушні, дотепні, кмітливі, працьовиті, наполегливі. А найголовніше — вони вміють дружити, турбуватися один про одного, швидко вирішувати конфліктні ситуації.
1)Действие повести происходит в 1942 году на 171 разъезде Мурманской дороги.
4)Озорные, веселые, они ведут себя не так, как положено на войне. «Днем разводили бесконечные постирушки», беззаботно прогуливались по лесу, трещали как сороки, загорали, вместо команды – «полная насмешка»(«Люда, Вера, Катенька – в караул! Катя –разводящая!) «Сапоги на тонком чулке, а портянки намотаны, словно шарфики». Сначала просто не верится, что им придется воевать, стрелять. А рядом – война, страшная, беспощадная, – смерть.
Васильев показывает самое невероятное сочетание несочетаемых явлений: женщина и война.