Question

сделать анализ текстов "БАЛАДА ПРО ВОСКРЕСЛУ ВІРУ" "МОНОЛОГ З МОГО ДИТИНСТВА " : БАЛАДА ПРО ВОСКРЕСЛУ ВІРУ
Збирає день у жмені
цинькіт
Пташок,
мов перла дорогі,
Де не вода,
а неба синька
Тече між зелен-берегів.
Садів квітуючі вітрила
Напнула над селом весна
І свій могутній шлюз
відкрила
Коханню,
про яке
все зна.
І вже воно буя-веснує
Повз той притишений причал,
Звідкіль
слідом за ним веслує
Моя овеснена печаль...
Хоч, весно, вмієш ти творити
Дива
із душами людей,
Тобі ніколи не відкрити
У молодість мою
дверей...

Та все ж і!
За розвої
Бузків,
всього, що розцвіло,
За те, що в нас
весни
такої
Іще
справіку
не було,
За те, що, подолавши сквиру
Одвічну,
правда ожива!
і за воскресну віру,
За те, що луг мені співа:
— Колись одужає Дніпро,
На прах розвіється руїна,
Колись повернеться
ДОБРО

МОНОЛОГ З МОГО ДИТИНСТВА
Осінь скиртує тумани…

— Я не за себе журюсь:
Ноги набрякли у мами,
Очі підпухли чомусь.
В стрісі добута солома
Зовсім не хоче горіть.
Дим із лежанки солоний
Хмарою став угорі.
Холоду я не боюся —
Не схолодить все одно.
Тільки б зігрітись матусі
Під задубілим рядном.

Мама до міста носили
Татову теплу шинель…
Мамо, ви дуже красиві,
Гляньте в люстерко лишень.
То не синці під очима,
То з большака пилюга
Синя, немовби ожина,
Вам під повіки лягла.
Ох і смачненна ж макуха
В місті далекім росте!
Мамо, я вас буду слухать,
Мамо… ще трішки дасте?
Я вже в плиту не залазив
В попелі грітись, і сам
Хату підмів, і ні разу

Босий в дворі не гасав…
…Дим, як ведмідь волохатий,
Всівсь на долівку рябу.
Мама заснули…
А в тата
Я вже давненько не був.
Скучив за ними страшенно!
Я ж їм іще не казав,
Як позавчора хрещений
Хлібом мене частував.
На мовчазнім кладовищі
Тата відразу знайду:
їхня могилка найвища
У довжелезнім ряду.
А як зненацька заплачу,
Щоб не побачили сліз,
Шапку насуну, неначе
Злізла сама аж на ніс.
Поки надворі не смеркло,
Треба збиратись скоріш.
В маминих чоботях тепло,
В татовій шапці незгірш.
Будуть татусь дуже раді,
Вчувши веселі слова…
…Прапор червоний з сільради
Стежку прудку осява…