Сергей Есенин часто хвастался, что не может сосчитать, сколько именно у него было женщин. При этом поэт признавался, что истинные чувства испытывал лишь к одной из них. Имя этой счастливицы долгое время было овеяно тайной. Лишь после смерти Есенина, разбирая его бумаги, библиографы выяснили, что самые светлые и нежные чувства поэт питал к своей односельчанке Анне Сардановской. Эта девушка пленила его в далекой юности, но не смогла сделать своего избранника счастливым. Сперва Есенин уехал покорять Москву, совершенно забыв о своей возлюбленной и связав свою жизнь с Анной Изрядновой, от которой вскоре родился сын. Когда же поэт спустя несколько лет побывал в родном селе Константиново, то выяснил, что его подруга детства уже замужем. А вскоре из дома пришло трагическое известие – Анна Сардановская скончалась во время родов. По-видимому, именно тогда Есенин и осознал, что в его жизни не было более близкого и родного человека.
Протистояння Бальтазара з Цахесом почалося з того моменту коли на звану вечерю у професора, була за геніальна, як казав професор, людина яку він коли не будь бачив. Коли знатні люди зібралися, перед ними постав маленького зросту чоловічок, але все крім молодого Бальтазара і його друга Фабіана думали, що перед ними стоїть молодий красивий чоловік. Коли ж Бальтазар в незначущих сказав про свою поему яку він написав минулої ночі, і він вийшов і з усією любов'ю яку він відчував до прекрасної Кандіди, прочитав її, але його чекало найбільше разчарування. Всі слухачі в одну мить обернулися до крихкі Цахесу і почали йому аплодувати. З початок молодий чоловік подумав що люди вирішили з нього поглумиться і тому почав сміятися, але коли люди почали звинувачувати його в тому що він усього лише заздрить, молодий чоловік розлютився, а коли маленького виродка поцілувала прекрасна Кандіда, він оскаженів і хотів було гарненько настукати йому по його потворній голівці.
Объяснение:
В книге есть я быстро пишу