Народився на хуторі[2] В'юнище (нині в межах смт Сосниця, Чернігівська область, Україна, за тодішнім адмінподілом — Чернігівська губернія, Російська імперія) у багатодітній селянській сім'ї. У різних джерелах називають різні дати народження О. Довженка: 10, 11 або 12 вересня. Згідно з актовим записом у метричній книзі Соборно-Троїцької церкви містечка Сосниця, він народився 29 серпня 1894 року за «старим стилем» — тобто 10 вересня за новим[3].
Батько й мати були неписьменні. Батько, Петро Семенович Довженко, належав до козацького стану.
Сім'я жила незаможно: землі було немало, проте вона була неродюча, натомість дітей було 14, тому батько «наймався в підводчики та смолярував». Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не досягнувши працездатного віку, тому в згадках про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди поставали «плач і похорон». Він любив матір, про яку писав: «Народжена для пісень, вона проплакала усе життя, проводжаючи назавжди».
Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.
Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителюванн
В своём произведении Астафьев использует множество художественных тропов,делая рассказ образнее,пейзаж ярче,характеры людей полнее,передавая эмоциональное состояние героев. Тайгу автор делает действующим лицом,роль пейзажа в рассказе занимает важное место.автор рисует красоту родного края,незабываемость и особенность природы,с сочных эпитетов,выразительных сравнений.Природа оживает в произведении с олицетворений,звери ,птицы,рыбы становятся безмолвными участниками диалогов Васютки с тайгой.Метафоры показывают величия края,добавляют образность разгадать скрытый смысл произведения.Автор использует и перефраз,заменяя названия на образные выражение,усиливая образные черты и добавляя новый смысл , сухие имена собственные оживают и преображаются.Диалектными словами,просторечием изобилует речь людей.С их автор показывает местную жизнь,даёт почувствовать читателям особый колорит,характер жителей Заполярья.
левко
ганна
панночка
панночка -
голова
отец левко
хвастлив
мачеха панночки
Второстепенные герои
каленик
пьяница
винокур
свояченица