Вірш "Сонце заходить, гори чорніють" Тараса Шевченка, має наступні складові:
1. Тема: Тема цього вірша - сумна і драматична картинка заходу сонця, яка символізує закінчення доби, образно відображається в гаслі "гори чорніють".
2. Ідея: Головна ідея вірша полягає в тому, що навіть з найглибшого занепаду відновлюється новий ранок і припливає нова пора, тому не варто падати духом перед життєвими перешкодами і згасати, а треба шукати силу у своїй внутрішній сутності та натхненні.
3. Основна думка: Основна думка вірша - природа та її перетворення мають глибокий символічний зміст, які переносять наші емоції та почуття.
4. Жанр: Жанр вірша "Сонце заходить, гори чорніють" - лірика. Вірш написаний у формі 4-х 3-рядкових катренів, забезпечуючи ритмічну послідовність та висловлюючи почуття автора.
Розглянемо кожну строфу вірша, щоб краще зрозуміти всі його елементи:
Сонце заходить, гори чорніють,
Тінь ховає всю навкруги,
Сумно з душі, гаряче смутіють
Ліси, річка й гаї круги.
В першій строфі передана картинка заходу сонця, коли сонце опускається за ліниві гори. Це створює відчуття сумнівної атмосфери, темноти. Автор використовує метафору "Ліси, річка й гаї круги", що силується передати згасання життєвих сил та зміну природи під впливом закінчення дня.
Селом іде дим, чорні хмари йдуть,
І та думка смутком схилилася,
Світ благав через них гріти нут,
Зачахла вся квітка та звілася.
У другій строфі описується далій символічний образ - дим із села, ознаки наближення негоди виступають на передній план. Так само, як і минулі образи зі строфи першої, ця строфа посилює враження загальної занепадності і безрадісності.
А пробудилася душа знову
І благала: "грій, щастя небоже,
Розбутись хоч букових старих знову,
Приведи ночі зоряску свіжу!"
Остання строфа вірша передає образ знову оживаючої природи та ще раз повторюється побачивши загублену надію в буденності. Головна думка тут полягає в тому, що треба продовжувати вірити у себе, шукати нові можливості і змінюватися, не дивлячись на зовнішні обставини.
Таким чином, вірш "Сонце заходить, гори чорніють" Тараса Шевченка, передає глибоке внутрішнє почуття автора, подібним до природних явищ. Автор намагався показати, що навіть природа деколи зазнає негараздів та тьми, але вона продовжує жити й розвиватися. Це може бути прикладом для людей у їхньому власному житті.
Добрый день! Я с удовольствием выступлю в роли вашего школьного учителя. Давайте вместе разберем этот вопрос.
В главе 7 первой части романа "Преступление и наказание" Достоевского мы можем увидеть, как Раскольников совершает преступление "механически, как будто его кто-взял за руки и потащил за собой, неотразимо, слепо, с неестественной силой, без возражения". Это отражает состояние его раздирающихся эмоций и внутренней борьбы.
Слово "механически" говорит о том, что Раскольников совершает действие по инстинкту, без размышлений и осознания. Это подчеркивает его психологическое состояние, когда он еще не до конца осознал последствия своих действий. А упоминание о том, что его "кто-взял за руки и потащил за собой, неотразимо, слепо" дает понять, что он чувствует некую внешнюю силу, которая заставляет его совершить это преступление.
Чувства, которые испытывает Раскольников, включают страх и волнение. Достоевский показывает, что во время совершения преступления у Раскольникова возникает ощущение, будто он оказывается в другом мире, как будто время и пространство теряют свое значение. Вот как Раскольников описывает свои чувства: "я отчаянно споткнулся и свалился: кровь хлынула из носу и чем-то холодным льдировала вдоль спины, покрывая меня с головы до ног".
Какими непредвиденными моментами было сопровождено совершение преступления? В самом начале главы, Раскольников неожиданно встречает Алиону, свою "жертву", и его чувства сразу же перемешиваются. Вместо того, чтобы действовать по плану, он испытывает волны смятения и страха: "он завертелся и натянул рычаг одного из звонков" и "он поднялся на ноги и пошел вперед совершенно без понятия, что делает".
Таким образом, Достоевский через использование описания чувств и непредвиденных моментов демонстрирует, что Раскольников совершает преступление в состоянии внутренней психологической борьбы. Эта психологическая борьба, смешанная с неожиданными событиями, позволяет нам понять, что преступление не было продуманным и спланированным, а скорее было следствием внутреннего конфликта, который преследовал Раскольникова.
Я надеюсь, что мой ответ был понятен и детализирован. Если у тебя есть еще вопросы, не стесняйся задавать их!
1. Тема: Тема цього вірша - сумна і драматична картинка заходу сонця, яка символізує закінчення доби, образно відображається в гаслі "гори чорніють".
2. Ідея: Головна ідея вірша полягає в тому, що навіть з найглибшого занепаду відновлюється новий ранок і припливає нова пора, тому не варто падати духом перед життєвими перешкодами і згасати, а треба шукати силу у своїй внутрішній сутності та натхненні.
3. Основна думка: Основна думка вірша - природа та її перетворення мають глибокий символічний зміст, які переносять наші емоції та почуття.
4. Жанр: Жанр вірша "Сонце заходить, гори чорніють" - лірика. Вірш написаний у формі 4-х 3-рядкових катренів, забезпечуючи ритмічну послідовність та висловлюючи почуття автора.
Розглянемо кожну строфу вірша, щоб краще зрозуміти всі його елементи:
Сонце заходить, гори чорніють,
Тінь ховає всю навкруги,
Сумно з душі, гаряче смутіють
Ліси, річка й гаї круги.
В першій строфі передана картинка заходу сонця, коли сонце опускається за ліниві гори. Це створює відчуття сумнівної атмосфери, темноти. Автор використовує метафору "Ліси, річка й гаї круги", що силується передати згасання життєвих сил та зміну природи під впливом закінчення дня.
Селом іде дим, чорні хмари йдуть,
І та думка смутком схилилася,
Світ благав через них гріти нут,
Зачахла вся квітка та звілася.
У другій строфі описується далій символічний образ - дим із села, ознаки наближення негоди виступають на передній план. Так само, як і минулі образи зі строфи першої, ця строфа посилює враження загальної занепадності і безрадісності.
А пробудилася душа знову
І благала: "грій, щастя небоже,
Розбутись хоч букових старих знову,
Приведи ночі зоряску свіжу!"
Остання строфа вірша передає образ знову оживаючої природи та ще раз повторюється побачивши загублену надію в буденності. Головна думка тут полягає в тому, що треба продовжувати вірити у себе, шукати нові можливості і змінюватися, не дивлячись на зовнішні обставини.
Таким чином, вірш "Сонце заходить, гори чорніють" Тараса Шевченка, передає глибоке внутрішнє почуття автора, подібним до природних явищ. Автор намагався показати, що навіть природа деколи зазнає негараздів та тьми, але вона продовжує жити й розвиватися. Це може бути прикладом для людей у їхньому власному житті.