Литературное наследие великого русского поэта Сергея Александровича Есенина содержит в себе немало лирических строк о любви, о счастье встреч и о грусти расставаний. Чуть более чем за год до своей смерти, он написал стихотворение «Я помню, любимая, помню…», которое тоже затрагивает тему нежных чувств. Как известно, посвятил он его своей возлюбленной музе – актрисе Августе Миклашевской.
Герой этого произведения пишет женщине о том, что помнит и трогательно хранит в сердце их роман. Несмотря на то, что отношения остались в поэт называет ее любимой, тем самым не скрывая искренность прежних чувств. Вместе с тем, мужчина не живет он вспоминает былое «как будто любимую повесть», но в настоящем, «грустно другую любя», продолжает испытывать сердечные порывы. Завершившийся роман воспринимается автором с легкой грустью и ностальгией, но не сказано ни одного слова сожаления. Хотя обстоятельства их расставания как будто вынужденные – «покинуть тебя привелось». Складывается впечатление, что внешние обстоятельства стали причиной разрыва.
Особенно подчеркнута С.А. Есениным в данном стихотворении тема памяти, ведь не зря в каждой из пяти строф есть глагол с соответствующим смыслом. При этом говорит о себе различными деталями: цветами липы, шорохом теней и осенними ночами, когда и происходили их встречи.
Читатель воспринимает это произведение особенно трогательно и глубоко благодаря красочным средствам выразительности, таким как эпитеты, олицетворения и метафоры. Значимо и то, что вспоминать лирическому герою происходившее «не радостно и не легко».
Стих написан трехстопным размером, в котором ударение падает на второй слог (амфибрахием), при этом выдержана перекрестная рифма, что придает произведению лиричную мелодичность и воспринимается целостно, гармонично, плавно. После прочтения возникает ощущение какой-то светлой грусти, как будто поэт поведал миру личную драму, оставившую значимый след на сердце.
Объяснение:
Вже півтора століття діти й дорослі зачитуються двома книжками Льюїса Керролла про карколомні пригоди дівчинки на ім'я Аліса - "Пригоди Аліси в країні див" та "Крізь дзеркало й що там побачила Аліса, або Аліса в Задзеркаллі.". Книжки аж ніяк не застаріли до цих пір, хоча перша з них була написана у 1865 році, а друга - у 1871.
Головна героїня твору "Пригоди Аліси в країні див" - англійська дівчинка Аліса, віком десь семи років. Вона добре вихована, звикла чемно поводитися. Вона ввічлива зі всіма героями твору, навіть з найдивовижнішими мешканцями Країни Див. Крім того, Аліса - дуже смілива, кмітлива і допитлива дівчинка. Попавши у країну, де все є незвичним, вона не розгублюється і намагається зрозуміти, що там до чого.
Історики та літературознавці вважають, що прообразом Аліси була реальна дівчинка, яку звали Аліса Ліддел. З сім'єю Ліддел Льюїс Керрол був знайомий. Казку про Алісу в Країні Див автор вигадав на прогулянці на човні, щоб розважити трьох сестер Ліддел, одною з яких була Аліса.
Відповідь: Сказкі
Китайська народна казка «Пензлик Маляна».
Арабська народна казка «Синдбад-Мореплавець» (третя подорож).
Брати Я. і В. ҐРІММ. «Пані Метелиця», «Бременські музиканти».
Олександр ПУШКІН. Вступ по поеми «Руслан і Людмила». «Казка про рибалку та рибку», «Казка про мертву царівну і сімох богатирів».
Ганс Крістіан АНДЕРСЕН. «Соловей», «Непохитний олов’яний солдатик», «Дикі лебеді».
Оскар УАЙЛЬД. «Хлопчик-Зірка».
Пояснення: