Велику роль в долі сліпого з повісті "Сліпий музикант", Короленко зіграли його близькі: мама, конюх Йохим, Евеліна, дядя Максим. Дядя Максим теж був нещасний і покараний долею. Йому захотілось до дитині. На перший погляд може показатися, що він жорстокий у ставленні до матері хлопчика. Але це не так. Він знав, як треба ставитись до таких людей, як сліпий племінник.
Сліпий юнак грає на фортепіано перед гостями. Всі приголомшені і пророкують йому популярність. Вперше Петро усвідомлює, що і він здатний щось зробити в житті.
Дядько Максим хоче, щоб Петро і Евеліна відчули, що поруч тече яскрава і цікаве життя. Евеліна розуміє, що це випробування для її почуття до Петра. Вона твердо вирішує вийти заміж за Петра і каже йому про це.
У мандрівці до Почаєва, Петро дізнається світ у його різноманітті і, співпереживаючи чужого горя, забуває про свої страждання. У садибу Петро повертається зовсім іншою людиною, душа його зцілюється.
Він відчув себе щасливим лише порівнявши своє життя з іншими, усвідомивши, що більшість з того, що люди називають щастям, у нього є: добра і турботлива кохана дружина, хороші батьки, справжній друг дядько, а ще - найбільше щастя – здоровий зрячий син.
Доброта – это, в первую очередь, стремление людей нуждающимся, но при этом не просить за это благодарности и ничего взамен. Мы получаем уроки доброты тогда, когда кто – то приходит к нам на в сложной ситуации. О таких уроках повествуется в рассказах Астафьева «Конь с розовой гривой» и Распутина «Уроки французского». В рассказе Астафьева «Конь с розовой гривой» главный герой попадает в непростую ситуацию. Мальчик встаёт перед нравственным выбором. Он оказался в ситуации, когда поддался лёгкой жизни, но сложилось так, что духовные качества героя оказались выше, совесть замучила Витьку. Заметно, что мальчик раскаивается, но его совесть была сильнее всего. И он рассказал своей бабушке честно всю правду, но она всё равно купила мальчику заветный пряник, потому что любила и простила его.
Протягом багатьох століть Святе Письмо вважалося світовою енциклопедією, книгою, загальноприйнятою для читання. Так і я, читаючи Біблію, осягаю правоту цих тверджень, дивуюсь величезному числу тем, аспектів, позицій, з яких можна аналізувати текст Святого Письма. Читаючи Біблію і намагаючись зрозуміти її суть, я усвідомила, що основними поняттями, відображеними Книгою книг, є поняття Добра і Зла. Дуже важливе й цікаве те, що їхнє розкриття протягом усього тексту Святого Письма здійснюється в різних формах, наприклад через заповіді, дані людству Богом. Ось тільки деякі з них: не убий, не вкради, полюби ближнього свого, як самого себе... Ці заповіді складають моральну основу людського Буття. Розмірковуючи над сторінками Біблії, я прийшла до висновку, що поняття добра вміщає в себе любов, співчуття, самопожертву. Зло ж — це гріхопадіння, братовбивство...
Як відомо, наше життя — це жорстока боротьба добра і зла. А художні літературні твори, як правило, є відображенням нашого буття на землі. В багатьох з них знаходять своє відображення теми і мотиви, народжені Біблією та підказані життям. Читаючи текст Святого Письма, я переконалася в цьому. Можливо, якби я не думала і не читала Вічної книги, багато літературних художніх образів і символів залишилися б для мене до кінця непізнаними. Я б не спіткала всього того, що намагалися сказати письменники, створюючи свої твори і спираючись на біблійні мотиви. Знайомство з текстом Біблії і роздуми над її сторінками дали мені уявлення про філологічну Біблеїстику. Ця наука вивчає переваги й мовне оформлення Біблії. І це дуже важливо! Як часто ми вживаємо яскраві мовні перли, не відаючи, що першоджерелом більшості з них є Біблія. Як часто ми, зітхаючи про тлінність буття, вимовляємо: «Суєта суєт!». Виявляється, слова ці належать єрусалимському царю Проповіднику. І про це написано в одній з книг Нового Завіту. «Фома ти невіруючий!» — Дорікаємо ми когось за невірство. Фома ж був, згідно зі Священним Писанням, учнем Ісуса, який не бажав вірити в Його воскресіння. «Впасти духом», «волосся стає дибки», «відвести душу» — ось ті влучні вислови, які переходили зі століття в століття і які дійшли до наших днів. Безумовно, читання й роздуми над сторінками Книги книг дозволили мені дізнатися все це і співвіднести з днем сьогоднішнім.
Міркувати над Біблією можна нескінченно, оскільки більш ємний і глибокий за змістом твір людство навряд чи мало і буде мати. Але основна думка, народжена моїми міркуваннями над Святим Письмом, полягає в тому, що Біблія — це класичний твір, що пройшов суворий іспит часом і що витримав його. Актуальність Біблії, на мою думку, безперечна, бо у Вічній книзі ми знаходимо відповідь на будь-яке запитання, що хвилює нас. У ній є основні моральні принципи людського буття, загальнолюдські норми поведінки, згідно з якими повинна жити Людина. Звичайно ж, усвідомивши все це, я ще не раз буду перечитувати Велику Книгу Життя і, без сумніву, буду ще не раз розмірковувати над її сторінками.
Объяснение: