Протягом багатьох століть Святе Письмо вважалося світовою енциклопедією, книгою, загальноприйнятою для читання. Так і я, читаючи Біблію, осягаю правоту цих тверджень, дивуюсь величезному числу тем, аспектів, позицій, з яких можна аналізувати текст Святого Письма. Читаючи Біблію і намагаючись зрозуміти її суть, я усвідомила, що основними поняттями, відображеними Книгою книг, є поняття Добра і Зла. Дуже важливе й цікаве те, що їхнє розкриття протягом усього тексту Святого Письма здійснюється в різних формах, наприклад через заповіді, дані людству Богом. Ось тільки деякі з них: не убий, не вкради, полюби ближнього свого, як самого себе... Ці заповіді складають моральну основу людського Буття. Розмірковуючи над сторінками Біблії, я прийшла до висновку, що поняття добра вміщає в себе любов, співчуття, самопожертву. Зло ж — це гріхопадіння, братовбивство...
Як відомо, наше життя — це жорстока боротьба добра і зла. А художні літературні твори, як правило, є відображенням нашого буття на землі. В багатьох з них знаходять своє відображення теми і мотиви, народжені Біблією та підказані життям. Читаючи текст Святого Письма, я переконалася в цьому. Можливо, якби я не думала і не читала Вічної книги, багато літературних художніх образів і символів залишилися б для мене до кінця непізнаними. Я б не спіткала всього того, що намагалися сказати письменники, створюючи свої твори і спираючись на біблійні мотиви.
Знайомство з текстом Біблії і роздуми над її сторінками дали мені уявлення про філологічну Біблеїстику. Ця наука вивчає переваги й мовне оформлення Біблії. І це дуже важливо! Як часто ми вживаємо яскраві мовні перли, не відаючи, що першоджерелом більшості з них є Біблія. Як часто ми, зітхаючи про тлінність буття, вимовляємо: «Суєта суєт!». Виявляється, слова ці належать єрусалимському царю Проповіднику. І про це написано в одній з книг Нового Завіту. «Фома ти невіруючий!» — Дорікаємо ми когось за невірство. Фома ж був, згідно зі Священним Писанням, учнем Ісуса, який не бажав вірити в Його воскресіння. «Впасти духом», «волосся стає дибки», «відвести душу» — ось ті влучні вислови, які переходили зі століття в століття і які дійшли до наших днів. Безумовно, читання й роздуми над сторінками Книги книг дозволили мені дізнатися все це і співвіднести з днем сьогоднішнім.
Міркувати над Біблією можна нескінченно, оскільки більш ємний і глибокий за змістом твір людство навряд чи мало і буде мати. Але основна думка, народжена моїми міркуваннями над Святим Письмом, полягає в тому, що Біблія — це класичний твір, що пройшов суворий іспит часом і що витримав його. Актуальність Біблії, на мою думку, безперечна, бо у Вічній книзі ми знаходимо відповідь на будь-яке запитання, що хвилює нас. У ній є основні моральні принципи людського буття, загальнолюдські норми поведінки, згідно з якими повинна жити Людина. Звичайно ж, усвідомивши все це, я ще не раз буду перечитувати Велику Книгу Життя і, без сумніву, буду ще не раз розмірковувати над її сторінками.
Нужно начать с образа Обломова, для начала. | В социально-психологичечком романе ,, Обломов" мы сталкиваемся с таким понятием как ,, Обломовщина". Мы замечаем как дворянская жизнь обремененная крепостным правом опошляет героя и обрекает его на погибель. Осмысливая это понятие в данном романе мы словно окунаемся в сон главного героя, пытаясь раскрыть его образ. В этой выразительной картине сладкого сна мы рассматриваем яркую палитру жизни героя. Мы замечаем апатичность героя и ленность. Лишь снами живет Илья Ильич будучи не реализовать свой идейный запас. Идеи, которые не могут облечься в уместную для них одежду. |Любовь-это чувство, которое заставляет не только удовлитворить буйство чувств, но и разрушить напыщенность,окружающих любящего человека, определений. Моменты любви с которыми сталкивается человек заставляет его жертвовать собой во благо мировым человеческим благам. Жертыовать собой-значит ставить объективные цели, которые смогли бы дать сочные плоды мудрости для будущих поколений. | Данные попытки "принесения себя в жертву" раскрываются в той части романа , когда Ольга Ильинская предстает перед Обломовым в образе той путеводной звезды, которая направляет его , казалось бы , на жизненный путь. Любовь к женщине, которая заставляет поднять ленного увольня с постели. Он начинает читать, размышлять и даже думать о переменах в своем поместье. | Но "обломовщина" сильнее любви. Что такое "обломовщина"? Усмешка всего мироздания над человеческим "несчастным" сознанием или просто эгоистичная привязанность к сладким чувствам, которые ты ждешь от людей , которые сумеют тебе их преподнести на золотом блюдечке? |-абзацы. Источник: Я.
Жуковский не имел определенного звания по службе при дворе Он говорил, что в торжественно-праздничные дни и дни придворных выходов он был знатною особою обоего пола (известное выражение в официальных повестках) .
С целью «устроить» судьбу поэта, у которого не было материальных средств, влиятельные друзья порекомендовали его при дворе, в результате чего в 1815 году Жуковский становится чтецом при императрице Марии Федоровне, а после возглавляет воспитание и обучение юного наследника престола, в будущем Александра II.
Будучи либералом и вместе с тем монархистом по своим воззрениям, а также впитав просветительские принципы, Жуковский ощущал себя обязанным сделать все возможное, чтобы обеспечить наследнику должное образование. Он пользовался доверием Александра и, без сомнения, имел влияние как не него, так и на его мать. Существуют многочисленные примеры вмешательства Жуковского в жизни и судьбы людей.
Служба при дворе отнимала большую часть времени поэта и только в 1841 году, после совершеннолетия наследника, Жуковский смог уйти в отставку, намереваясь полностью посвятить себя литературной деятельности. В этот же период времени он женится на Елизавете Рейтерн, дочери немецкого художника и своего старого приятеля. Жуковский переезжает в Германию, даже не подозревая, что больше никогда не вернется на родину. Это возвращение он постоянно откладывал по причине болезни жены.
Протягом багатьох століть Святе Письмо вважалося світовою енциклопедією, книгою, загальноприйнятою для читання. Так і я, читаючи Біблію, осягаю правоту цих тверджень, дивуюсь величезному числу тем, аспектів, позицій, з яких можна аналізувати текст Святого Письма. Читаючи Біблію і намагаючись зрозуміти її суть, я усвідомила, що основними поняттями, відображеними Книгою книг, є поняття Добра і Зла. Дуже важливе й цікаве те, що їхнє розкриття протягом усього тексту Святого Письма здійснюється в різних формах, наприклад через заповіді, дані людству Богом. Ось тільки деякі з них: не убий, не вкради, полюби ближнього свого, як самого себе... Ці заповіді складають моральну основу людського Буття. Розмірковуючи над сторінками Біблії, я прийшла до висновку, що поняття добра вміщає в себе любов, співчуття, самопожертву. Зло ж — це гріхопадіння, братовбивство...
Як відомо, наше життя — це жорстока боротьба добра і зла. А художні літературні твори, як правило, є відображенням нашого буття на землі. В багатьох з них знаходять своє відображення теми і мотиви, народжені Біблією та підказані життям. Читаючи текст Святого Письма, я переконалася в цьому. Можливо, якби я не думала і не читала Вічної книги, багато літературних художніх образів і символів залишилися б для мене до кінця непізнаними. Я б не спіткала всього того, що намагалися сказати письменники, створюючи свої твори і спираючись на біблійні мотиви.
Знайомство з текстом Біблії і роздуми над її сторінками дали мені уявлення про філологічну Біблеїстику. Ця наука вивчає переваги й мовне оформлення Біблії. І це дуже важливо! Як часто ми вживаємо яскраві мовні перли, не відаючи, що першоджерелом більшості з них є Біблія. Як часто ми, зітхаючи про тлінність буття, вимовляємо: «Суєта суєт!». Виявляється, слова ці належать єрусалимському царю Проповіднику. І про це написано в одній з книг Нового Завіту. «Фома ти невіруючий!» — Дорікаємо ми когось за невірство. Фома ж був, згідно зі Священним Писанням, учнем Ісуса, який не бажав вірити в Його воскресіння. «Впасти духом», «волосся стає дибки», «відвести душу» — ось ті влучні вислови, які переходили зі століття в століття і які дійшли до наших днів. Безумовно, читання й роздуми над сторінками Книги книг дозволили мені дізнатися все це і співвіднести з днем сьогоднішнім.
Міркувати над Біблією можна нескінченно, оскільки більш ємний і глибокий за змістом твір людство навряд чи мало і буде мати. Але основна думка, народжена моїми міркуваннями над Святим Письмом, полягає в тому, що Біблія — це класичний твір, що пройшов суворий іспит часом і що витримав його. Актуальність Біблії, на мою думку, безперечна, бо у Вічній книзі ми знаходимо відповідь на будь-яке запитання, що хвилює нас. У ній є основні моральні принципи людського буття, загальнолюдські норми поведінки, згідно з якими повинна жити Людина. Звичайно ж, усвідомивши все це, я ще не раз буду перечитувати Велику Книгу Життя і, без сумніву, буду ще не раз розмірковувати над її сторінками.
підійте така відповідь?