Твір на тему Сенс життя
Щоб зрозуміти сенс свого життя, потрібно спочатку розібратися в собі самому. Життя - театр, життя – гра, життя – поле бою, - багато письменників саме такими метафорами охарактеризували своє і не тільки – життя людей. Але все це пусте, адже не все так трагічно. Сенс життя полягає в кожному кроці і в кожному зітханні людини. Щоб жити – не треба розуміти, для чого живеш. Але якщо хочеш не снувати, а саме – жити, тоді і справді важливо розібратися в змісті свого життя.
Сенс життя – що це взагалі таке? Це те - заради чого ми люди, живемо, дихаємо і робимо різні вчинки, як хороші, так і не завжди позитивні. У кожної людини є персональна думка про сенс життя. Кожна людина по-своєму унікальна і індивідуальна. Немає однакових людей – є хіба тільки схожі. Саме тому навіть у друзів – рідко збігаються думки про сенс в цілях і житті.
Для когось сенс життя полягає в тому, щоб ростити дітей, виховувати їх, радіти, дивлячись на них. Але комусь і цього мало - для кого-то спочатку важливо отримати освіту, і отримати гроші, щоб діти росли не як бур'яни на природі, а як повноцінні особистості, добре одягнені і взуті. А хтось взагалі не бачить сенсу в тому, в чому нічого не розуміє, адже кожна людина по-своєму егоїстична. У когось цього більше, а в когось трохи менше. Сенс життя – іноді поляга в самому звичайному, і разом з тим – дуже важливому вижити в цьому жорстокому світі. Вижити, заради дітей, рідних, і заради самого себе, в першу чергу. А багато - дуже амбітні, і для них мало жити і дихати, вони хочуть не заробити гроші, вони хочуть заробити їх дуже багато, вони хочуть жити, не знаючи ніякої бідності. А для багатьох - важливо не можна думати, що усі однакові. Ні, всі абсолютно різні. Сенс життя – для кожного свій, і з цим змінити нічого неможливо жити і радіти своєму життю – адже як чудово жити, не знаючи болю, не бути інвалідом, нехай і бідним – хіба не це важливо в житті? Бути задоволеним і вдячним за те, що бодай живий, і маєш дах над головою, що здоровий і повноцінний – хіба не це дуже важливо? Подяка – в першу чергу повинна бути в кожній людині - за те, що він здоровий, самодостатній, і насправді має масу можливостей, більше – ніж він думає. Життя – завжди буде віддзеркаленням того, як ми її сприймає всередині себе.
Ось чому, все – що писали письменники про сенс життя – не завжди правда, бо їх думки – це в першу чергу – віддзеркалення їх думок и цілей в їх житті.
Меня не оставил равнодушным образ Петрушки, сына Иванова. Петрушка стал главой семьи в отсутствие отца матери, заботится о сестре. На нем держится всё хозяйство. Это настоящий "маленький мужичок". Он нуждается в любви и заботе сильнее других, потому что на него "жалко сейчас смотреть". Поражает, как точно Платонов показал противоречие между ребенком и войной, ребенком, который стал взрослым по вине войны. Иванов не может вообразить, какой тяжелый труд проделала эта юная душа, он уходит из семьи. А как больно становится, когда читаешь, как герой увидел бегущих за поездом детей. "...Иванов закрыл глаза, не желая видеть и чувствовать боли упавших обессилевших детей, и сам почувствовал, как жарко у него стало в груди.. . Он узнал вдруг все, что знал прежде.. . Прежде он чувствовал другую линию через преграду самолюбия, интереса, а теперь внезапно коснулся ее обнажившимся сердцем... "
Объяснение:
Кажется, что перед нами просто зимний пейзаж. Но слово " одиноко" делает нарисованное личностным. Более того, читатель задумывается о том, почему так тоскливо сосне. а значит, стихотворение может быть отнесено к философской лирике.
Перед нами - развернутая метафора, описывается гнетущее одиночество не только сосны, но и утеса, а если смотреть шире, то стих о неуютности человека в мире, Сосна живет в трудных условиях на севере. Там и одиноко, и холодно, Так бывает и в душе личности. Пальма живет на горячем от зноя утесе, но она также одна в этом мире, поэтому и стала подружкой колкой сосны. В стихотворении дерево спит Ему снится сон о жарком Юге и прелестной зеленой красавице пальме . И это мечта о том, что никогда не сбудется. Противопоставление Юга и Севера раскрывает основную тему стихотворения " На Севере диком стоит одиноко... "
А тема - в столкновении воображаемого и реального. Сон - места сосны о далекой пальме, к которой хочется притронутся. Одиночество должно встретится с другим одиночество. потому что они поймут друг друга очень легко..
Какие же слова подчеркивают грустное настроение ?ответ : одиноко, голой вершине, утес горючий. Есть в стихотворении и эпитеты, усиливающие этот мотив : Голая вершина, на севере диком. Читатель обращает внимание на прилагательные диком и горючий, сыпучим и на наречия одиноко ,потому что они стоят не на обычном месте. после существительного. Это инверсия. Сосна одета " как ризой ". Это сравнение подчеркивает и богатый, и необычный, священный наряд дерева( риза - торжественное облачение священника ). Кстати, сосна " одета". Будто человек. Такой прием одушевляет неживое существо и называется олицетворением. Он очеловечивает сосну, чтобы подчеркнуть чувство тоски. Вывод : поэт наделяет деревья чувствами , страстями, они знают , что такое ждать и верить, расставаться и обретать счастье. Они - живут, несмотря на холод и щемящее одиночество. Это , по большому счету, удел каждого размышляющего существа