Анализ стихотворения:
Возвращение Филарета.
Все обрадовались и вышли встречать Филарета. Его возвращению были рады и бояре, и весь народ. Он пришел с большим триумфом и привез много богатых и знатных людей (литовских). И встречали его весь народ и бояре с большой радостью и надеждой. В возвращении Филарета видели надежду и возрождение силы, глубины русской души, древних традиций и силы Москвы. Все знатные люди съехались со всех сторон встречать Филарета. Филарет первым делом в Москве не в хоромы идет, а в церковь на молитву, благословлять своего чада на управление Москвой. Это было важной составляющей власти и по благословению Господа цари управляли страной.
1 б 2б 3в 4а 5а 6в 7б 8а
9 Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітати слідами кораблів
Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжував кораблі. А на палубі він мав вигляд безпорадного птаха.
На палубу несуть ясних висот владику. І сумлінно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло
Поступово образ альбатроса переріс у романтичний образ - символ поета і його долі у людському вирі життя.
Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі.
Поет не знаходив розуміння серед людей і тому не міг злетіти думкою.
Композиційна єдність твору досягла за до центрального образу альбатроса, що став образом-символом. Тому і протиставлені тут реальний і символічний план вираження: альбатрос і матроси, поет і юрба. З образом альбатроса пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплювався ним і висловив йому співчуття .
10 - Декаданс (від франц. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося в літературі, мистецтві, культурі. Песимістичні настрої, характерні для другої половини XIX — початку XX ст., були пов’язані з дефіцитом духовності у прагматичному буржуазному суспільстві та передчуттям соціоісторичних катастроф — революцій, масштабних війн, що спіткали людство на початку XX ст.
11 - “Альбатрос” аналіз Рік написання – 1842 Цикл – “Сплін та ідеал” Тема: Показ людини, яка відрізняється від суспільства. Поет – мішень в суспільстві в яке всі хочуть потрапити Ідея: Поет доносить до читача, як суспільство ставитися до людини (особливої) Художні засоби “Альбатрос” Епітет “крилатий велетень”, великі білі крила, розбитого, немічний, прекрасний Символи у вірші “Альбатрос” Альбатрос, тобто сам поет – це світ прекрасного, добра. Моряки – зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту. Море – символізує життя; корабель, човен – людську долю; грім, гроза, блискавка – життєві негаразди. В «Альбатросі» стверджується божественна сила мистецтва, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Автор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, “міць велика”, але його намагаються приборкати. Він не може протистояти суспільству, як птиця натовпу матросів. Натовп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Очевидно, мрії альбатроса залишаться “сумними думками” поета. Надії немає: серед всіх присутніх не виявилося нікого, хто б зупинив дурні розваги або хоча б засудив їх. Таке суспільство ніколи не буде ідеальним, та й не хоче воно прагнути до цього. Чітко простежується схожість долі птиці і долі поета. Це сильний птах з великими крилами, він може підніматися високо і довго триматися в небі. Альбатроса можна назвати мандрівником, який знаходиться у важких і небезпечних мандрах, адже він літає над розбурханим морем. Читаючи поезію Шарля Бодлера, в багатьох віршах відчувається смуток і якась безвихідь, ці почуття часто супроводжували поета в його житті. Він мріяв про світле і прекрасне, але романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною.
начало рассказа: снег, сумерки, зажжённые фонари.
Каждый предмет, живое существо опутано, отделено от
внешнего мира холодным одеялом.
На душе становится сумрачно, холодно и одиноко.
1.При пейзажа передаётся внутреннее психологическое
состояние человека.
Ионе тоскливо, плохо.
Достаточно нескольких предложений, чтобы понять
атмосферу бездушия, окружающую главного героя. .
На землю мягким ковром ложатся сумерки, кружится мокрый,
крупный снег, который “пластом ложится на крыши, плечи,
спины, шапки”.
Это не просто сумерки и снег, это образ, символ какой-то
безысходности, пустоты и равнодушия.
Ощущаешь, как мал и ничтожен человек в этом бездушном
пространстве.
И Иона Потапов один в этой пустоте, где ему не с кем
словом перемолвиться.
Жанр рассказа Чехов довел до совершенства.
В маленьком рассказе он передал большое количество
информации.
2."ХУДОЖЕСТВЕННАЯ ДЕТАЛЬ сокращению
объема. Чехов опускал такие важные сведения, как
родословная, биография героев.
Основным средством характеристики был портрет, хотя он
тоже не соответствовал привычному представлению.
Это было не описание цвета волос, глаз и тому подобное,
писатель выбирал две-три наиболее точные и меткие детали,
и этого было достаточно для яркого представления образа
в целом.
Например, он называет лошадь лошаденкой.
Только суффикс появился, а читатель видит эту старую,
заезженную, уставшую от работы клячу, такую же жалкую,
как её хозяин, и так же вызывающую щемящую жалость.
И только она может дохнуть теплом своим на руки Ионы.
3.Чехов показывает только основные, наиболее важные моменты,
а остальное опускает. Художественная деталь ему уплотнять время.
4.И Чехов нигде не позволяет себе морализировать-он просто
рисует жизнь, но лаконичное повествование прекрасно передает
все, что хотел бы сказать.
5.Эпитеты: тоска громадная, не знающая границ тоска.
Эпитеты вызывают у читателя не очень светлые,
не очень радостные ассоциации.
Без сомнения, они передают чувство автора к изображаемым
событиям, образам.
6. Метафоры: распирает грудь, весь свет залила бы,
поместилась в скорлупу.
Метафоры, олицетворения, сравнения несут в себе
отрицательную эмоциональную нагрузку почувствовать состояние Ионы.
7.Градация: вечерние сумерки – вечерняя мгла – потёмки.
Повтор: сын помер - от чего?… поезжай; сын помер - все помрем,
погоняй; сын помер - ….
Эти приёмы усиливают выразительность и глубину высказывания.
Использованные в тексте языковые средства не случайны,
они раскрыть тему произведения,
выразить авторскую идею.
В небольшом по объему произведении с различных
художественных приемов Чехов раскрывает большую беду в
жизни человека.