Татьяна не была бы счастлива с Евгением, так как он ее не любил в прежднем облике простой провинциалки. Я сомневаюся, что и последние порывы Онегина можно было бы назвать любовью, так как он показал себя на протяжении произведения циничным эгоистом и лицемером. Еще хочется напомнить, что постоянно встречается противоречие в характере Онегина, сочетание в нем безусловно положительных черт с резко отрицательными.
Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом'яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди між люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую калину, То й пригорнись, Бо я любила, моя дитино, її колись. Як підеш в села, у тії хати, То не журись. А як побачиш з дітками матір, То не дивись. Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом'яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди між люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую калину, То й пригорнись, Бо я любила, моя дитино, її колись. Як підеш в села, у тії хати, То не журись. А як побачиш з дітками матір, То не дивись. Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом'яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди між люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую калину, То й пригорнись, Бо я любила, моя дитино, її колись. Як підеш в села, у тії хати, То не журись. А як побачиш з дітками матір, То не дивись.
Мені подобаються вірші Тарса Шевченка тому що вони є важливим чинноком удосконалення особистості ,а хначить і суспільства На мою думку вони показують якою є людина чистою і чесною гуманою и правдивою .
Барыня - женщина предпенсионного возраста, мучимая климаксом, покинутая сыном, вынужденная держать дворника-инвалида. Муму - мелкая собачка-дрянь, избалованная и заласканная Когда барыня, увидев хорошенькую собачку, хотела погладить Муму, псинка на нее зарычала и чуть не цапнула. Тонкая душевная организация стареющей женщины не вынесла этого, барыня слегла, перед этим Уберите собаку" Глухонемой придурок-дворник-инвалид все не так понял, и утопил Муму. Муму восстала. Герасим снова утопил ее. Муму пришла за ним в полнолуние в тине и водорослях. Герасим вбил ей осиновый кол промеж глаз, бросил под поезд, и снова утопил. Потом ушел в деревню Узнав, что инвалид порешил хорошенькую собачку (злобную тварь) барыня снова слегла, и вскоре скончалась. Ночами ее призрак бродит по улицам уездного города Н. , бросается обнимать маленьких собачек, и душит их окоченевшими руками до смерти. Потом расстраивается
