Фе́нтезі (слово середнього роду[1], англ. fantasy — фантазія) — літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю[2].
Важливим джерелом для фентезі є казки і легенди, наприклад, про те, як Добриня Микитич рятував Забаву Путятівну від змія Горинича.
Магія й інші надприродні явища не обов'язково повинні бути головними елементами сюжету, теми чи місця дії, проте в будь-якому випадку вони присутні у творі як частина картини світу. Багато історій цього жанру відбуваються у вигаданих світах, де чари є звичною справою. Як правило, від наукової фантастики і літератури жахів фентезі відрізняється відсутністю (псевдо)-наукових та макабричних тем, хоча усі три жанри мають багато спільного.
У популярній культурі переважає умовно середньовічна форма жанру фентезі, особливо після всесвітнього успіху трилогії «Володар Перснів» Дж. Р. Р. Толкіна. Проте в ширшому, вульгарному розмовному значенні до фентезійного жанру відносять твори багатьох письменників, художників, кінорежисерів і музикантів — починаючи від стародавніх міфів та легенд і закінчуючи сучасними творами, популярними серед широкого загалу.
Також у наші дні фентезі — це жанр у живопису, кінематографі, відеоіграх і настільних іграх, тому согодні воно дуже популярне.
ответ: Человек – существо социальное, и эти необходимы для выживания в обществе. Доброта – качество инстинктивное, а не результат сознательного выбора, культурных норм и религиозных заповедей. Некоторые ученые считают, что доброта к другим даже сильнее инстинкта самосохранения! Поэтому наивно думать, что доброта признак слабости человека или атавизма. Напротив, можно уверенно сказать, что мы на проявление доброты в гораздо больших размерах и недооцениваем пользу, которую она может нам принести.
Сталкиваясь в современной жизни проявлениями зла, ненависти и даже жестокости в отношении детей, женщин, пожилых людей, я решила на своих занятиях поговорить со студентами об их понимании добра, милосердия. Результатами таких обсуждений стали эссе моих студентов, которые сегодня я с большим удовольствием предлагаю вашему вниманию.
«Добро не лежит на дороге, его случайно не подберешь. Добру человек у человека учится»
Добро – это приятное дело, которое дарит улыбку, приносит радость. Сделать добро в моем понимании людям. Если сделал добро, то нужно просто забыть и не ожидать чего-то взамен. Сделать добро – дружеское, заботливое отношение. Я думаю, что это долг, который нужно оказать тем, кто находится в трудной ситуации. Например, если я просто показала дорогу незнакомому человеку, который он искал, это значит, сделать добро. Я стараюсь быть хорошим и делать добро всем. Сделанное добро может вернуться тебе как удача. Поэтому я думаю, что нужно всегда делать добро людям , просто выполнять свой долг. Дни проходят, а у человека, которому ты сделал добро, останется в памяти.
Объяснение:
Сповнений смиренності, чистий душею юнак для пошуку істини обрав своїм послухом книжкову справу і мав палку жагу до історії та літератури. Свято шануючи рідну мову, він грунтовно опанував грецьку та латину і досконально вивчив історію християнства. Ймовірно, преподобний Нестор удосконалював свою освіту в багатій монастирській бібліотеці та в колосальній бібліотеці Ярослава Мудрого.
За старокняжої доби кожен великий київський князь мав свого літописця, який прославляв його рід і діяння самого князя на благо держави. Печерському подвижнику Нестору випало увічнити для історії життя київського князя Святополка-Михайла, за князювання котрого стольний Київ збагатився архітектурним дивом - красенем Михайлівським Золотоверхим собором (1108-1113 рр.)