ответ: Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Зима часто начинается с холодных ветров и солнечных морозных дней, пришедших на смену дождливой поздней осени. Уже давно сбросившие листья деревья погружаются в глубокий сон. Яркое солнце светит всего несколько часов в сутки и совсем не согревает.
На улице мороз, и люди выдыхают густые струи пара. Все закутались в теплые шарфы, спрятали уши под шапками, а руки в перчатки. Только нос и щеки никак не уберечь от мороза, и они становится румяными.
А потом выпадает долгожданный снег – густой и чистый, который не тает через полчаса и не превращается в слякоть. Снег превращает обычный мир вокруг в сказочный. Снег толстым белым ковром устилает крыши домов, ложится на ветви деревьев, а в воздухе еще кружатся большие снежинки. Замерзают реки. А в городах заливают катки, на которых можно кататься на коньках или просто так, и там всегда полно детворы. Играют в снежки, лепят снеговиков, катаются на санках, лыжах. Везде слышатся взрывы смеха и радостные крики.
Иногда бывает такая метель, что не видно на метр впереди себя, ветер и снег бьют в лицо. А бывают спокойные ясные дни, когда снег искрится на солнце, будто состоит из драгоценных камней.
Когда наступают новогодние праздники, повсюду зажигают разноцветную иллюминацию – на центральной елке в центре города, в окнах всех домов и магазинов.
Зима – будто настоящая Снежная королева, холодная и иногда неприветливая. Зато прекрасная в своих шикарных белых одеждах из снега и украшениях из бриллиантов льда. Набросив на плечи шаль из ветра и метели, зима неслышным шагом легко ступает по земле радует нас.
На мой взгляд стихотворение М.Ю. Лермонтова " Ангел" более лиричное, оно чудесное, мягкое, легкое с эпитетом "ангел летел", читается и слушается как молитва. Его хочется не только слушать, читать но и петь, очень музыкальное. Автор описывает песнь ангела, божественную. безгрешную, светлую, райскую что западает в сердца жителей земли. И поэтому тон этого стихотворения, таков будь то читаешь молитву, акцентируешь внимание на песне ангела, на втором четверостишье. В последующим как бы сравнивая ее со звуками земли, полной слез и печали. Что касается стихотворения "Тучи", то оно более свободное, грустное, вроде тоже используется небесный герой- тучи, но они ветром гонимые, наполненные холодом. вечные странники, нет у них дома, мчаться по небу угрюмые. Стихотворение "Парус" более резвое, открытое, в тоже в время свободное в "стране далекой", но и в то же время мятежное, одинокое, просящее бури, а то есть изменения общества после восстания декабристов. Одиночество пронизывает этот стих, т.к Лермонтов находился в этот момент в Петербурге, и по видимому скучал по дому, глядя на финский залив.
ответ: Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Объяснение: