1. Айвенго — вірний лицар Ричарда Левового Серця (участь у хрестовому поході, захист честі англосаксів на турнірі, повернення на батьківщину з метою надання до королю).
2. Скромність лицаря та почуття людської гідності (заклався за вечерею у Седрика, не хотів називати своє ім’я).
3. Людяність Айвенго (ставлення до старого Ісаака).
4. Вдячність, повага і любов до юнака (з боку врятованого Ісаака, вірного і відданого Гурта, люблячої Ровени)
5. Мужність і майстерність на турнірі (чудова майстерність у поводженні із конем і володінні зброєю; сміливість та бажання помірятися силою саме з Буагільбером; неабияка витримка під час поранення; відсутність заздрощів до переможців — відмова від призів)
6. Благородство і вміння думати про інших під час полону (чесне поводження з Ребекою; прохання врятувати батька першим).
За даним планом складіть твір-мініатюру «Айвенго – лицар честі»
А.С. Пушкин не случайно так назвал повесть. Природная стихия играет главную роль. Сюжет повести развивается, движется благодаря метели.
В начале повести мы видим обычную ситуацию. Девушка и юноша полюбили друг друга, но их брак не возможен по причине несогласия родителей из-за бедности жениха. И вот влюбленные решают бежать. Когда Марья Гавриловна бежит, ей мешает сама жизнь – плохая погода, метель. Она как бы не пускает Машу, ветер дует ей в лицо, силясь остановить ее.
Владимира же метель пытается запутать, увести его подальше от Жадрино.
Историю третьего героя в повести «Метель» — Бурмина – мы узнаем в самом конце произведения. Это опять поездка и опять метель. «Буря не утихала», «между тем метель не унималась» и тому подобное. Но теперь метель ведет героя навстречу его судьбе.