Проблема ума и безумия была актуальна во все времена. Умные, передовые люди своего времени часто оставались непонятыми современниками и объявлялись сумасшедшими. Так общество реагировало на идеи, шедшие вразрез с общепринятыми, идеи, которые проповедовали передовые люди своего времени. Не случайно и Грибоедов в своем произведении затрагивает эту проблему. Его комедия “Горе от ума”, написанная перед декабрьским восстанием, повествует о передовом разуме и о реакции общества на это. Первоначальное название комедии было “Горе уму”, затем автор заменил его на “Горе от ума”. Главный герой Чацкий еще не появился в доме Фамусова, но там уже витает идея безумия, связанная с негативным отношением к образованию и просвещению. Так, Фамусов говорит: “И в чтенье прок-от невелик”. Позже все персонажи комедии выскажутся по этому поводу, каждый выдвинет свою версию безумства Чацкого, но все общество дружно придет к одному мнению: “Ученье — вот чума, ученость - вот причина”. Фамусовское общество избавится от Чацкого, объявив его сумасшедшим, не приняв обличительных речей, клеймящих их образ жизни, а оружием изберет сплетню. Фамусов, как типичный представитель своего общества, имеет свое мнение относительно ума и умного человека. Для него умный человек -это практичный, житейски мудрый человек. Хотя он и не отказывает Чацкому в уме, но тем не менее более подходящей партией для Софьи считает Скалозуба: “Солидный человек и знаков тьму отличья нахватал, не по летам и чин завидный, не нынче завтра генерал”. В разговоре со Скалозубом московский барин говорит о той опасности, которая исходит от таких умников, как Чацкий. К тому же Чацкий неправильно использует полученные знания. Все должно быть направлено на достижение чинов, на соблюдение традиций, жить должны так, “как делали отцы”. Фамусов выдвигает свой идеал умного человека. По его мнению, это Максим Петрович, достигший больших чинов и высокого положения в обществе благодаря своему практическому уму, умению “сгибаться вперегиб”, когда надо было “подслужиться”. Сам Фамусов таких высот не достиг, поэтому и заискивает перед князьями Тугоуховскими и Скалозубом. \
Фантастичний сюжет оповідання Г. Веллса "Чарівна крамниця"
Герберт Веллс (1866-1946) — один із найпопулярніших письменників-фантастів. Достатньо згадати такі його твори, як "Машина часу", "Війна світів", "Людина-невидимка", "їжа богів", які викликають неабиякий інтерес у шанувальників науково-фантастичної літератури.
Оповідання Г. Веллса "Чарівна крамниця" зображує чистий, барвистий світ дитинства, у якому немає нічого неможливого. Його сюжет, на перший погляд, досить звичайний: батько з сином відвідують крамницю, в якій хлопчик побажав купити декілька речей. А крамниця виявилася незвичайною: одразу за її порогом почалися дива. Крамниця була заповнена чарівними речами. Тут був тигр із пап'є-маше, "який розмірено киває головою", кришталеві кульки, "порцелянова рука з колодою чарівних карт" і багато інших чарівних речей. На підлозі стояло кілька чарівних дзеркал, які звужували й видовжували, приплющували голови й скрадали ноги. Та справжні дива почалися, коли з'явився продавець. Він почав діставати кришталеві кульки зі своєї голови та кишені хлопчика. З-під пальців продавця сипали різнобарвні іскри, шворку він дістав зі свого рота, а палець, якого продавець потримав над вогнем, обернувся на паличку червоного сургучу. Продавець знав не тільки те, що хотів би придбати собі Джип, йому відомо було навіть ім'я хлопчика та його домашня адреса.
Батько Джипа раптом виявив у своєму капелюсі скуйовдженого голуба, два чи три яйця, мармурову кульку, годинника, чималу кипу паперу. Прилавок раптом витягнувся й загородив дорогу до дверей.
Саша отправил
Объяснение:
он именно