Скажем, Еврисфей посылает Геракла уничтожить морское чудовище - Лемну, которое пожирает уже год всю рыбу у берегов какого-нибудь города. На кануне праздник Посейдона, а это чудовище терроризирует рыбацкие судна,ест рыбу и рыбаков заодно, то есть подношений нет и население не в восторге. Геракл отправляется туда в сопровождении Еврисфея, так как тот также поехал на праздник. На подвиг он взял с собой Гера не знала о том, что Еврисфей направился в город вместе с Гераклом, потому наслала на повозку волков, которые должны были убить Геракла. Но Гераклу Дионис, веселившийся в то время в лесу с нимфами. Он обрызгал Геракла нектаром, который изменил его облик и сделал похожим на Еврисфея. Последний был, как известно, любимчиком Геры, поэтому она тут же отослала взбесившихся зверей обратно в леса, потому что не могла понять, кто настоящий правитель Микен... Геракл прибыл в город. Обретя прежний облик он выжал свою одежду и собрал остатки нектара в сосуд. Встретившись с чудовищем он залил нектар в рыбу, пойманную руками на мелководье, он кинул рыбу Лемне и она проглотила ее, превратившись тут же в девушку, довольно красивую. Однако, Лемна, осознав свое положение, обозлилась на Геракла и подплыв к берегу и выйдя из воды напала на него, впившись острейшими зубами в руку. Геракл отбился, действие нектара закончилось, Лемна, не дышать под водой, вновь приобрела прежний облик. Чудовище забилось и попыталось направиться к океану, но Геракл, одной рукой схватя за хвост и отбросив от воды чудовище, другой достал секиру и перерубил Лемну пополам одним махом. Население прибрежного города с те пор вспоминали Геракла в праздник посейдона, а девушки в память красоты Лемны наряжались в зеленые платья, подобные по цвету ее чешуи. Как-то так, много чео можно дополнить, но основа есть.
Нещодавно я перечитала казку «Маленький принц» Антуана де Сент-Экзюпери, яку уперше читала в дев’ять років. І як тоді, я переживала радість, читаючи цей чудовий твір. Герой оповідання — Маленький принц, людина, що прилетіла з крихітного астероїда, де у нього були три вулкани і троянда, яку він дуже любив, де він був щасливий. Маленький принц пустився в подорож, щоб знайти друга. На Землі він його знайшов. Це був рудий Лис, дикий, самотній, бажаючий мати хазяїна. І Маленький принц його приручив. Але Маленький принц повинен був йти, а Лис — залишитися. Тепер Маленький принц не міг жити без друга, потрібний був той, хто займе місце Лиса в його серці. І він попросив льотчика намалювати баранчика. Для Маленького принца новий друг не іграшка, яку можна викинути, награвшись, це — частина його життя. Як боляче, як жалко бачити бездомних тварин, викинутих на вулицю колишніми хазяями. Але для бездомного пса той, що прогнав його завжди залишається хазяїном, йому назавжди віддані вірність і прихильність. У серці тварини немає місця злості, образі, злопам’ятності. Часто буває, що людини, що зневірилася, стоїть на краю прірви, не любить нікого і ніким не коханого, рятує віддану йому істоту, своєю ласкою і вірністю розтоплює лід в серці, повертає до життя. Я вважаю, що зрадити людину і прогнати тварину — вчинки в рівній мірі жорстокі. Тому я закликаю людей до відповідальності за тих, хто був ними приручений. Не виганяйте їх, будь ласка, на вулицю. Будьте як Маленький принц— людина з маленької планети з великим гарячим серцем.
характеристики мальчиков