Герои: Маттео Фальконе, его сын, беглый преступник Джаннетто Санпьеро, солдаты и сержант Теодор Гамба, жена Маттео.
Страшный рассказ. Мальчик был дома один, когда человек в лохмотьях заставил спрятать его от солдат и дал ему за это серебряную монету. Мальчик спрятал его в стогу сена. Сержант был родственником этого мальчика, он по выдать преступника и дал ему за это часы. Мальчик указал пальцем на стог.
Разбойника арестовали, и в это время вернулся отец мальчика. Он узнал о случившемся.
Маттео Фальконе увел ребенка от дома в овраг и хладнокровно застрелил своего десятилетнего сына за его поступок, предварительно разрешив ему мальчик умолял отца о пощаде, но тот выстрелил. Ни один мускул не дрогнул на его лице, потому что посчитал сына предателем.
Маттео Фальконе вернулся в дом и продолжил разговор с женой, как будто ничего не произошло.
Чему учит произведение? Жестокости, неумению прощать, ненависти к близкому и родному тебе человеку.
Мое мнение
Ужасный рассказ, который нельзя читать без отвращения. Родной отец убил родного десятилетнего сына за то, что тот выдал беглого преступника. Отец отвел ребенка в овраг и пристрелил как... не могу подобрать слово, даже с животными так не поступают. Может быть, мальчик поступил неправильно, с ним нужно было поговорить, объяснить, почему нельзя так поступать, но Маттео решил, что в его семье не будет предателей и убил ребенка, а сам вернулся к своим делам, как будто ничего не случилось.
Мерзкое ощущение после прочитанного, жалко мальчика, я ненавижу Маттео!
Подробнее - на -
Объяснение:
Конечно, Федя Стуков за мог бы быть прототипом Тома Сойера, Владислав Галкин - Гекльберри Финна, а Мария Миронова - Бекки Тэтчер, если
бы все они жили в городке под названием Ганнибал, штат Миссури, США (в книге это городок Санкт-Петербург) в 19 веке, ещё до гражданской войны Севера и Юга.
Но на самом деле прототипом Тома Сойера был сам Марк Твен.
Об этом со слов писателя написал его биограф Альберт Пейн. В
детстве Твен был таким же непоседой, выдумщиком и проказником.
Почти у всех героев "Приключений Тома Сойера" были прототипы.
Тётушку Полли Твен писал со своей матери Джейн Клеменс.
Гек Финн - детский друг Твена Том Бленкеншип, Бекки Тэтчер - школьная подруга Лора Хоукинс, младший братишка Сид - брат Генри.
Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, хтось — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: "Друг вірний — захист міцний". Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість:
Є дружби різні. Тож одна
Шампанським піниться в бокалі,
Її випиваєш до дна
Без радості і без печалі.
А друга — без пустих прикрас,
Ознаки маючи суворі,
Духовно підіймає нас
У добрій радості і в горі.
В. Михайлюк. "Є дружби різні"
Майже всі люди важко переживають самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не користується такою популярністю, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду.
Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво говорити, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й так, що з часом у людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж діяти в такому разі? Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні".
Дружба не терпить егоїзму. Є люди, які у стосунки між друзями не роблять ніякого внеску. Зрозуміло, що мало хто поважатиме таких людей, а намагатиметься обмежити зв'язки з ними, звести до приятельських. Люди іншого типу втрачають друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не приємні. Нерідко це люди злосливі, в'їдливі, такі, що кепкують з інших. Хто ж буде дружити з такими?
Деякі особи не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів:
Коли тебе забуде рідний брат,
Махни рукою, плакати не варт,
Коли тебе забуде друг — подумай,
Що сталося, що він тобі не рад.
Д. Павлцчко. "Коли тебе забуде..."
У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме да себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі.
Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятати, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб до у скруті найдорожчій людині — синові чи доньці.