Роман Вальтера Скотта “Айвенго” мені зовсім не хотілось читати. Але як тільки я познайомилась з його головним героєм, ім’ям якого і названо роман, я одразу вирішила прочитати цю історію! Айвенго – ідеальний герой, ідеальний лицар, ідеальний друг і коханий. Про його ідеальність свідчать чимало факторів, окрім опису його зовнішності, маємо ще думки про нього інших персонажів і подвиги самого Айвенго. Пропоную переконатись в тому, що Айвенго – ідеальний герой Середньовічної Англії.
Перша причина його ідеальності – зовнішність героя. Автор описує його як молодого юнака 25 років, з засмаглим на сонці обличчям і густими короткими білявими кучерями. Він був не надто високий – трохи вищий від середнього зросту, доволі стрункий. Молодий вродливий юнак – чим не підкорювач жіночих сердець?
Друга причина його ідеальності – риси характеру лицаря. До них належать: чесність, справедливість, мужність, щирість, доброта, вірність своїм ідеалам, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. Всі ці риси виявляються впродовж роману. Вірність своєму королю Річарду Левине Серце, кохання до леді Ровени, товариське піклування про Ребекку та багато інших випадків, коли Айвенго проявляє себе якнайкраще.
Третя причина – ставлення до нього інших персонажів твору. Звичайно, не всі його люблять, але так чи інакше захоплюються його лицарською честю, мужністю, відвагою. Леді Ровена і Ребекка вбачають в ньому ідеал чоловіка, гідного, чесного, готового взяти на себе відповідальність за долю своєї коханої. Король Річард Левове Серце бачить у своєму зброєносці відважного і вірного товариша, який не пошкодує сил і снаги для своєї держави і свого короля. Принц Джон і Де Брасі, хоч і не люблять Айвенго, але визнають в ньому рівного суперника.
Отже, переконуємось, що автор зумів створити Айвенго ідеальним героєм свого часу і цього ніяк не можна заперечити.
Нежными и трогательными были чувства великана Герасима к Татьяне, которую по приказу барыни выдали замуж за пьяницу-башмачника. После горького разочарования в любви глухонемой безоглядно привязался к найденной им собачке:«ни одна мать так не ухаживает за своим ребенком, как ухаживал Герасим за своей питомицей». Но и эта безобидная привязанность была разрушена своенравной барыней. И все же горести и беды не сломили могучего богатыря. Герасим оставил город, принесший ему столько горя, и вернулся в родную деревню — к земле, деревенскому быту, ко всему, что всегда было дорого его сердцу. И в этом его сила и его победа над превратностями судьбы крепостного крестьянина.
Нелегко сказать, как живется маленькому человеку. Заслуга Андрея Платонова в том, что он показал на мир глазами пятилетнего ребенка. Это живой мир, где в каждом предмете он видит живое существо. Мир враждебный, он пугает его, потому что, оказавшись дома один, не находит никого, кто бы защитил его. Но некоторые предметы мира напоминают ему о родных и близких: о дедушке, об отце, тогда легче становится герою, он чувствует защиту. "Никита с охотой, как большой, начал работать молотком. Когда он выпрямил первый гвоздь, он увидел в нем маленького доброго человечка, улыбавшегося ему из-под своей железной шапки". Тяжело ребенку, если рядом нет взрослых. С ласковым, добрым, мудрым и заботливым отношением взрослых в мир детства входит доверие, уверенность в себе, знания и умения. Так с приходом отца Никита понял важную истину жизни. «-Тех ты выдумал, Никита, их нету, они непрочные, оттого они злые. А этого гвоздя-человека ты сам трудом сработал, он и добрый… Отец верил, что Никита останется добрым на весь свой долгий век» . Человек (и взрослый и ребёнок) преображает мир своими добрыми делами – вот истина жизни, которую понял главный герой рассказа А. Платонова. 1 Нравится 1 Комментарий
Роман Вальтера Скотта “Айвенго” мені зовсім не хотілось читати. Але як тільки я познайомилась з його головним героєм, ім’ям якого і названо роман, я одразу вирішила прочитати цю історію! Айвенго – ідеальний герой, ідеальний лицар, ідеальний друг і коханий. Про його ідеальність свідчать чимало факторів, окрім опису його зовнішності, маємо ще думки про нього інших персонажів і подвиги самого Айвенго. Пропоную переконатись в тому, що Айвенго – ідеальний герой Середньовічної Англії.
Перша причина його ідеальності – зовнішність героя. Автор описує його як молодого юнака 25 років, з засмаглим на сонці обличчям і густими короткими білявими кучерями. Він був не надто високий – трохи вищий від середнього зросту, доволі стрункий. Молодий вродливий юнак – чим не підкорювач жіночих сердець?
Друга причина його ідеальності – риси характеру лицаря. До них належать: чесність, справедливість, мужність, щирість, доброта, вірність своїм ідеалам, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. Всі ці риси виявляються впродовж роману. Вірність своєму королю Річарду Левине Серце, кохання до леді Ровени, товариське піклування про Ребекку та багато інших випадків, коли Айвенго проявляє себе якнайкраще.
Третя причина – ставлення до нього інших персонажів твору. Звичайно, не всі його люблять, але так чи інакше захоплюються його лицарською честю, мужністю, відвагою. Леді Ровена і Ребекка вбачають в ньому ідеал чоловіка, гідного, чесного, готового взяти на себе відповідальність за долю своєї коханої. Король Річард Левове Серце бачить у своєму зброєносці відважного і вірного товариша, який не пошкодує сил і снаги для своєї держави і свого короля. Принц Джон і Де Брасі, хоч і не люблять Айвенго, але визнають в ньому рівного суперника.
Отже, переконуємось, що автор зумів створити Айвенго ідеальним героєм свого часу і цього ніяк не можна заперечити.
(Джерело:https://dovidka.biz.ua/chomu-aivenho-idealnyi-heroi-serednovichnoi-anhlii