Тіртей (друга половина VII ст. до н. е.) — давньогрецький поет, автор ямбів, елегій. Тіртей уславив себе написанням елегій — ліричних віршів, в яких переважає настрій смутку, жалю. Елегія виконувалася в супроводі фригійської флейти. У творах Тіртея яскраво звучить тема захисту батьківщини. У його поетичних творах поєднуються сумні роздуми із закликом до рішучих дій. Звертаючись до спартанського воїна, закликаючи його до стійкості у боротьбі, Тіртей використовує антитезу, за до якої змальовує долю втікача, змушеного поневірятися на чужині, терпіти зневагу замість того, щоб «в бою смерть за вітчизну прийняти». У вірші «Добре вмирати тому…» Тіртей закликає до героїзму. Апелюючи до героїв давніх міфів, поет прагне пробудити бойовий дух спартанців, переконати їх у необхідності бойових змагань. Вищим щастям він вбачає загибель на полі бою заради міста та його громадян. У такий б воїн прославить не тільки себе, але й свої близьких. Тіртей прославляє бойову звитягу, закликає воїнів дотримуватися бойового кодексу, основні вимоги якого він подавав у віршовій формі, аби вони легше запам’ятовувалися. Воїни виконували вірші часто під час військових маршів. Такі маршеві пісні мали не елегійний, а інший метр — анапест (два короткі, один довгий склад), який був зручним для військового використання. Пісні Тіртея про звитяги воїна спартанці співали і під час відпочинку, і після молитов. У Греції твори Тіртея були широко розповсюджені. Давній оратор Лікург говорив про патріотичність творів Тіртея, їх виховне значення. Біографічні відомості про Тіртея скупі. Поет був афінськкчг громадянином. За легендою він був кульгавим шкільним учителем, якого послали з Афін до Спарти замість військової підтримки. Так порадив оракул. І він не помилився. Тіртей та його пісні надихнули спартанців на перемогу.
Своеобразие конфликта в комедии «Горе от ума» со-стоит в том, что в произведении происходит взаимодей-ствие социального и любовного планов. Конфликт как бы обретает двойственность. И. А. Гончаров в статье «Мильон терзаний» писал: «Две комедии как будто вло-жены одна в другую: одна, так сказать, частная, домаш-няя, между Чацким, Софьей, Молчалиным и Лизой — это интрига любви, вседневный мотив всех комедий. Когда первая прерывается, в промежутке является неожидан-но другая, и действие завязывается снова, частная ко-медия разыгрывается в общую битву и связывается в один узел». Чацкий имеет много общего с декабристами (любовь к русскому народу, желание «служить делу, а не лицам», ненависть к крепостничеству, истинная культура и про-свещенность, «он очень положителен в своих требова-ниях и заявляет их в готовой программе, выработанной не им, а уже самим веком»), но за ним не стоит сила, все декабристское общество. Он один против всех. Необычный этот конфликт «Горя от ума» заложен в сюжете комедии. Первое действие представляет собой экспозицию конфликтного развития. Первые 5 явлений этого действия рисуют довольно подробную картину жизни Фамусова и Софьи до приезда Чацкого, тем са-мым подготавливая фон, на котором затем с нарастаю-щей силой разовьется будущий конфликт. Мы узнаем о любви Софьи к Молчалину, которая скрывается от Фа-мусова, и о притворном отношении Молчалина к Софье (рассказ Лизы о тетушке и молодом французе). 7—9-е яв-ления — завязка любовной интриги, связанная с приез-дом влюбленного в Софью Чацкого. Личный конфликт служит одновременно проявлением и общественного конфликта, который угадывается в сатирических реп-ликах Чацкого о московских нравах (уже в 7-м явлении Софья замечает: «Гоненье на Москву.
Тіртей уславив себе написанням елегій — ліричних віршів, в яких переважає настрій смутку, жалю. Елегія виконувалася в супроводі фригійської флейти. У творах Тіртея яскраво звучить тема захисту батьківщини. У його поетичних творах поєднуються сумні роздуми із закликом до рішучих дій. Звертаючись до спартанського воїна, закликаючи його до стійкості у боротьбі, Тіртей використовує антитезу, за до якої змальовує долю втікача, змушеного поневірятися на чужині, терпіти зневагу замість того, щоб «в бою смерть за вітчизну прийняти». У вірші «Добре вмирати тому…» Тіртей закликає до героїзму. Апелюючи до героїв давніх міфів, поет прагне пробудити бойовий дух спартанців, переконати їх у необхідності бойових змагань. Вищим щастям він вбачає загибель на полі бою заради міста та його громадян. У такий б воїн прославить не тільки себе, але й свої близьких. Тіртей прославляє бойову звитягу, закликає воїнів дотримуватися бойового кодексу, основні вимоги якого він подавав у віршовій формі, аби вони легше запам’ятовувалися. Воїни виконували вірші часто під час військових маршів. Такі маршеві пісні мали не елегійний, а інший метр — анапест (два короткі, один довгий склад), який був зручним для військового використання. Пісні Тіртея про звитяги воїна спартанці співали і під час відпочинку, і після молитов. У Греції твори Тіртея були широко розповсюджені. Давній оратор Лікург говорив про патріотичність творів Тіртея, їх виховне значення. Біографічні відомості про Тіртея скупі. Поет був афінськкчг громадянином. За легендою він був кульгавим шкільним учителем, якого послали з Афін до Спарти замість військової підтримки. Так порадив оракул. І він не помилився. Тіртей та його пісні надихнули спартанців на перемогу.