Українська природа, народні образи і традиції в повісті "Сліпий музикант":
Володимир Галактіонович оспівував чарівну красу природи України, з теплотою ставився до українського народу, виділяв його працьовитість, співучість, гостинність, прагнення незалежності. У творі «Сліпий музикант» автор описує українську природу, змальовує народні образи, традиції та обряди. До народних можна віднести таких персонажів, як слуга Іохім, старий козак, Хведько, Кандима.
Звертається письменник і до історії України, згадуючи Запорізьку Січ, зображуючи кошового, убогих співців, бандуристів, поета-козака Юрка. Не оминає стороною Короленко і українські традиції: «…а тиха пісня, сумна українська думка дзвеніла та плакала в темних кімнатах, розм’якшуючи материнське серце». Автор змальовує «Козачок», згадує пісні України:
«Ой, там на горi тай женцi жнуть,
А по-пiд горою, по-пiд зеленою
Козаки iдуть!..»
З особливим теплом він описує корчму,вечорниці, сопілку з верби, чуприну, що говорить про сум автора за Україною та особливе ніжне ставлення до неї.
Постоянно соприкасаясь и завися друг от друга, миры взрослых и детей все же настолько разные, что между ними постоянно возникают неожиданные конфликты, непонимание, неприятные недоразумения. И все же даже эти проблемы не могут уменьшить радости общения и постоянных открытий, которые ежедневно, ежесекундно дарят друг другу эти два непохожих мира. Мне кажется, именно это хотел сказать читателям И. А. Бунин в своем рассказе «Цифры». Этот небольшой рассказ написан в форме исповеди взрослого человека своему племяннику — о том времени, когда мальчик был еще совсем маленьким. Главный герой проявляет себя удивительным, проникновенным психологом, настоящим знатоком детской души. Он прекрасно знает, как безграничны детские радость и горе, насколько страстны детские желания и глубоки обиды, насколько чутко маленькое сердце к любой фальши и несправедливости. Но вместе с тем он играет роль «разумного воспитателя», «справедливого, хотя и строгого дяди». К сожалению, получается так, что «разыгрывание роли спокойного и рассудительного дяде обманывать самого себя, выдать собственную лень за принцип разумного воспитания. Прекрасно чувствуя это, но будучи не в силах повлиять на сильных и самостоятельных взрослых, чтобы побыстрее воплотить в жизнь свое самое сокровенное желание, маленький Женя ищет свои превращения ожидания беспокойного — в радостное. Именно это и приводит к конфликту, на долгие годы оставившему в душе «очень, очень умного дяди» ощущение вины и собственной ошибки. Легко, ненавязчиво писатель подводит нас к мысли, что придерживаясь строгих жизненных принципов, нужно обязательно прислушиваться к голосу собственного сердца, которое даже в самых сложных ситуациях подскажет наиболее правильное решение.
Українська природа, народні образи і традиції в повісті "Сліпий музикант":
Володимир Галактіонович оспівував чарівну красу природи України, з теплотою ставився до українського народу, виділяв його працьовитість, співучість, гостинність, прагнення незалежності. У творі «Сліпий музикант» автор описує українську природу, змальовує народні образи, традиції та обряди. До народних можна віднести таких персонажів, як слуга Іохім, старий козак, Хведько, Кандима.
Звертається письменник і до історії України, згадуючи Запорізьку Січ, зображуючи кошового, убогих співців, бандуристів, поета-козака Юрка. Не оминає стороною Короленко і українські традиції: «…а тиха пісня, сумна українська думка дзвеніла та плакала в темних кімнатах, розм’якшуючи материнське серце». Автор змальовує «Козачок», згадує пісні України:
«Ой, там на горi тай женцi жнуть,
А по-пiд горою, по-пiд зеленою
Козаки iдуть!..»
З особливим теплом він описує корчму,вечорниці, сопілку з верби, чуприну, що говорить про сум автора за Україною та особливе ніжне ставлення до неї.