Жизнь дана одинь лишь раз и тратить её на плохое,было бы глупо,ведь делая добрые дела,ты делаешь приятно себе и другому,ведь доброта только украшет человека,но никак не портит.Ведь другому это то,что позволит ему запомнить тебя,как человека доброго,а кто знает,вдруг в будущем этот человек и тебе.Ведь так приятно смотреть на человека счастливого и улыбающегося,который говорит тебе искринне Сделать плохо -это не сделать ничего,а только навредить.Ведь добрату нужно воспитывать в себе,а у доброго человека и сердце большое и путь всегда освещает солнце.
Объяснение:
Повість О. С. Пушкіна «Постріл» складається з двох частин. У першій частині про історію, що сталася, розповідає Сільвіо – колишній гусар, центральний герой повісті, а в другій – граф, людина, з якою той вів поєдинок.
Повість «Постріл» з перших рядків занурює читача в атмосферу якоїсь загадковості, «якась таємничість оточувала його долю», – говорить про головного героя повісті оповідач.
Це натура, духовно сильна, яка прагне до першості, не надто розбірлива в досягненні мети. У той же час це особистість жива, суперечлива, наділена яскравою індивідуальністю і соціальною типовістю, що розвивається протягом розповіді. Тут по праву варто поставити запитання: чому в першій частині про історію поєдинку розповідає граф, а в другій Сільвіо?По суті, в першій частині Сільвіо пояснює оповідачеві, чому його життя цінне і він не хоче зайвий раз ним нерозумно ризикувати. Але при цьому він розкриває далеко не втішні подробиці свого минулого. Ненависть Сільвіо-гусара носить частково плебейський характер, вона спрямована навіть не на графа як на людину, а на втілення всіх тих, кому щастя дісталося без зусиль, хто по праву народження наділений і гучним ім’ям, і багатством. Але вже через шість років після сварки, коли Сільвіо вимовляє свою сповідь, не можна не відчути, що це багато в чому інша людина: згадаймо його нещадність до себе, його мимовільне захоплення молодим суперником.Сильвіо і робить це, не побоюючись суду свого слухача. Ця людина має мету і бере на себе відповідальність і за скоєний вчинок, і за той, який йому належить зробити. Пушкін передає, як виблискують у Сільвіо очі, коли він читає лист – звістка про те, що настав час для відповідного пострілу. На цьому моменті автор і залишає свого героя, щоб нагадати про нього після деякого часу.
Друга частина повісті починається з того, що оповідач, що знає історію життя Сильвіо, поселяється в бідному селі N. Життя було нудне. Здавалося, ще трохи і він став би пити. Несподівано стало відомо, що в сільце має приїхати сусід – якийсь граф зі своєю дружиною. Зустрівшись з новими мешканцями, оповідач дізнається, що цей граф і є давній ворог Сільвіо, і отримує тим самим можливість почути до кінця історію поєдинку.
Пушкін у своїх творах зображує людей часом не настільки примітних соціально (ось Сільвіо – відставний гусар), але надзвичайно багатих духовно, людей з принципами, з моральними цінностями, з уявленнями про моралі і честі. В цілому вони не бездоганні, але що стосується моральних уявлень, у них багато чому можна повчитися.