На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
2.1. Как ведут себя герои в ситуации смертельной опасности? (Встреча с татарами, когда героев берут в плен)
2.2. Как ведут себя герои, когда с них требуют выкуп?
2.3. Как ведут себя герои в плену?
2.4. Как ведут себя герои во время побега?
2.5. Как сложилась судьба героев?
3. Заключение.
3.1. Как воспитать в себе качества, достойные уважения?
Почему люди, попадая в одинаковые обстоятельства, ведут себя по-разному? Почему одни вызывают у нас уважение, а другие – презрение?
Над этими вопросами заставляет задуматься рассказ Л.Н.Толстого «Кавказский пленник».
Когда Жилин повстречал татар, он крикнул Костылину: «Неси ружьё!». Но Костылина не оказалось, он сбежал, как последний трус. Тогда Жилин подумал: «Хоть я и один, буду биться до последнего! Не дамся же живой!»
В плену они ведут себя по-разному. Жилин делал кукол, чинил вещи и думал, как сбежать. Костылин спал и ничего не делал.
Жилин сразу письмо писать не стал, чтобы не расстраивать родных, ну а Костылин быстро написал письмо и ждал выкуп.
Жилин пытался найти сбежать, а Костылин опустил руки и ждал, когда их К Жилину жители аула относятся с уважением. Отношение к Жилину гораздо лучше, чем к Костылину, потому что Жилин всем чинил вещи, мастерил кукол, лечил народ, а не лежал и спал.
Характеры у этих героев совершенно разные. Жилин упорный, всегда добивается своего и побеждает, он хотел сбежать – он и сбежал первый, а Костылина выкупили еле живым. Я бы подражала Жилину, так как он смелый, достойный уважения, упорный.
О Костылине мне читать было не очень приятно, он вечно медлил, ленился , а о Жилине мне читать было приятно: он попался в плен ещё раз из- за Костылина, но даже во второй раз он предлагает бежать с ним, не бросает его.
Люди, попадая в одинаковые обстоятельства, ведут себя по-разному потому, что у них разные характеры. Одни вызывают уважение, потому что даже в трудной ситуации не теряют гордость и достоинство.
Нужно с детства приучать себя к достоинству, чтобы в трудной ситуации поступить так же, как Жилин.
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение: