Рассказ "Муму" И.С. Тургенева кончается печально. Главный герой Герасим уходит жить обратно в деревню, его решением было утопить любимую собаку Муму. В Москву он приехал на работу дворником к барыне, где так же жила прачка Татьяна, которая очень понравилась Герасиму. Весьма капризная барыня решила что выдаст прачку замуж за Капитона. Все знали что Герасим терпеть не мог пьяниц. Барыня решила его обмануть, сказав Татьяне что бы та притворилась хмельной, Герасим поверил, а когда понял что Татьяна и в жизни не пила было уже поздно. В тот же день он нашел щенка и назвал его Муму.
Мне известно что эта история была основана на реальных событиях, но конец ее был не печален. Почему же писатель И.С. Турненен изменил конец этого рассказа?
Мои впечатления хорошие, но немного грустные. Но я уверена что Герасим сделал правильное решение, и переживая за героев рассказа я согласна с нем почти во всем. Мне очень понравился этот рассказ!
Ми приходимо в цей світ для того, щоб жити. А саме життя складається з воспоминаний. Воспоминания складаються з таких моментів, які нам найбільше запам'ятовуються. А краще запам'ятовувати хороші моменти, a не погані. Тому ми приходимо в цей світ, щоб радіти життю, щоб пізнавати щось нове. Щоб радіти, кохати, старатись, самовдосконалюватись, іноді сумувати, пізнавати, любити і запам'ятовувати найкращі моменти свого життя. Як мені колись казали " життя - це кіно, яке потрібно до дивитись до кінця." . І тому якщо інколи падають руки не вздумайте здаватися. Все пройде і після чорної полоси настане біла. Ми прийшли в цей світ для того, щоб радіти життю, підтримувати близьких, пізнавати цей світ, покохати та старатись іти вгору і не здаватися.