кожна людина хоче відчувати себе і бути повністю вільною, щоб повною мірою реалізовувати свої права, можливості і мати перед собою відкритий життєвий шлях, повний цікавих пригод і відкриттів. ось тільки на шляху до свободи необхідне обов’язкове дотримання великої кількості різних умов. ці умови різноманітні, але їх цілком можна розділити на головні і другорядні. говорячи про головні умови, з упевненістю можна виділити умову вільної країни. тільки у по-справжньому вільній країні кожен чоловік та жінка можуть відчувати себе добре, комфортно і вільно.
і всі ми, українці, можемо пишатися тим, що в даний час в такій країні живемо. наша країна дійсно вільна і ми можемо насолоджуватися усіма волі у своєму житті. наша спільна україна характерна, насамперед, тим, що протягом її тривалої історії українці весь час боролися за те, щоб бути вільними і самостійними. це ми можемо бачити і сьогодні, коли в черговий раз українську волю захотіли обмежити. українці стали всі разом і не дозволили агресору продовжити свій шлях на нашу землю, тим самим продемонструвавши наш сильний і непереможний дух. це багато в чому підтверджує тезу про те, що я живу у вільній країні україні. набагато простіше жити в такій країні тоді, коли тебе оточують такі ж українці, як і ти сам, які відносяться до волі так само, як і ти.
звичайно, в питанні розвитку прав і свобод людини в україні ще є куди рости. наша людина ще не може почувати себе цілком вільною в цивільному плані в силу ряду обставин, включаючи не найвищий рівень життя, відсутність можливостей працювати і заробляти дійсно багато і тому подібне. але основа якісного життя вже закладена. в основі всіх чеснот і благ для життя в країні лежить воля жителів цієї країни. і якщо люди дійсно відчувають себе вільними, вони можуть зробити все, що необхідно для підняття життєвого рівня до потрібних значень.
головним підтвердженням того, що україна є вільною країною, є те, що у нашого народу велика історія боротьби і відстоювання власних прав. протягом усієї своєї історії українці були змушені боротися з чужим гнітом, щось подібне ми можемо бачити і в даний час. втім, в той же час ми прекрасно бачимо, наскільки добре в українців виходить боротися, доводити те, що наша країна є дійсно вільною. думається, що цього вже незабаром буде достатньо для того, щоб подолати всі серйозні проблеми на шляху до українського процвітання.
На картине Левитана И.И. «Золотая осень» мы видим зелёный бугристый склон, который заканчивается широкой речкой. Вода в речке настолько прозрачная и чистая, что в ней легко отражаются прибрежные растения и травы. Трава ещё зелёная, только-только начала желтеть. А вот, берёзы, на своих тоненьких ножках, уже вовсю принарядилась. Автор постарался изобразить во всей своей красе русский осенний пейзаж в самый разгар золотого сезона.
Глядя на картину, создаётся впечатление, что жёлто-рыжие берёзки прямо горят под лучами осеннего солнца. Автор нарочно нигде не прорисовывал чёткого контура, поэтому вся его картина будит различные иллюзии и фантазии. Произведение Левитана вдохновляет, и сразу почему-то вспоминаются разные стихи Пушкина об осени, ведь он так любил это время года! И, видимо неспроста.
Вдалеке, присмотревшись, можно увидеть дома. Скорей всего, это село. От этого сразу становится теплее на душе. Вся картина не оставляет впечатление грусти или меланхолии, наоборот, от такого обилия красок сразу становится как-то весело и появляется бодрость. Хочется вдохнуть свежий воздух багряной осени, пробежаться по золотой листве, а потом, вдруг резко остановиться, и тихонечко прислушиваться к пению птиц в берёзовой роще.