Герой рассказа любил игры. В деревне он возился с бабками — для этого был нужен точный глаз. Придумывал и сам игры, тоже на развитие меткости, например бросание камней в цель до получения полного результата, т. е. десять из десяти. Ребята играли на деньги. И постепенно герой втянулся в коллективные игры на деньги и даже благодаря сноровке добился выигрыша. Деньги давали возможность покупать каждый день молоко и пить его от малокровия. Фактически к игре на деньги его подтолкнул голод. Из-за его успехов в игре возникает его конфликт с ребятами, которые не хотели допустить, чтобы он постоянно выигрывал. Для Лидии Михайловны игра стала тем приемом, через который она смогла найти подход к мальчику и, не унижая его гордости и чувства собственного достоинства, оказывать ему деньгами и тем самым от голода. И даже посылка, которую он получил от своей учительницы, объективно тоже была уроком доброты, преподаваемым учительницей французского языка.
Досить таки важко, серед усього розмаїття шедеврів української літератури, обрати один твір, якому можна віддати перевагу, бо кожен твір по-своєму гарний і кожен твір несе в собі певний емоційний заряд, основну думку, те що хотів показати автор. Проте, особисто в мене, зі словосполученням «мій улюблений твір» асоціюється «Лісова пісня» Лесі Українки. Ця на диво сильна людина, видатна особистість та одночасно прекрасна письменниця зробила великий внесок в розвиток літератури, всі її твори є змістовними та містять багато філософських, психологічних та історичних аспектів. Драма-феєрія «Лісова пісня» захоплює з перших рядків. Разом з героями твору читач занурюється в незвичайний, дивовижний світ магії та чудес, який гармонійно переплітається зі світом людей, з їх повсякденними справами, звичними проблемами. Мова драми також казкова, авторка збирає слова, наче перлини чи дорогоцінне каміння, а потім робить з них чарівне намисто, яке з неймовірною легкістю огортає читача. Чого варті самі лише описи головних героїв «Лісової пісні», наскільки шанобливо і витончено зображено природу в різні пори року, Леся Українка показує все живим, все в її творі має свою душу, і Вітер, і Річка, і Поле… Справедливо і чесно відображаються відносини між дійовими особами драми.
В «Лісову пісню» просто неможливо не закохатися, це дійсно окремий світ, який дає змогу відволіктися від буденних негараздів та відправитися разом із героями твору в велику, незбагненну країну мрій, спогадів та почуттів.
e