Существует два базовых подхода к написанию саундтрека. Первый — когда композитор получает на руки сценарий, режиссерские задумки или даже смысловые лейтмотивы фильма. Второй — когда композитор пишет музыку к уже отснятому материалу. Обычно музыканту присылают черновой вариант картины, и он отталкивается от визуальной составляющей, черпает вдохновение от увиденного на экране. Так, к примеру, работает легендарный Джон Уильямс, который предпочитает смотреть, нежели читать. Как только саундтрек написан, проводится студийная сессия. В это время в композиции вносятся небольшие изменения по желанию режиссера или продюсера. Процесс может затянуться на несколько непрерывных суток и стать настоящим кошмаром из постоянного недовольства и переписываний.
Объяснение:
Перед прочтением данного анализа рекомендуем ознакомиться со стихотворением Где гнутся над омутом лозы.
История создания – произведение написано в 1840 году, причем изначально оно было значительно больше, однако поэт решил, что нужно сократить написанную им , так что итогом стала практически зарисовка со сказочными мотивами. Впервые было опубликовано в 1856 году в “Русском вестнике”.
Тема стихотворения – хрупкость человеческой жизни и безвозвратность происходящих в ней драматических событий.
Композиция – история развивается последовательно. В первой и второй строфах автор описывает саму ситуацию, показывая читателю, как герои оказались на берегу омута, третья посвящена подробному описанию стрекоз, которые привлекают главного героя, маленького мальчика. Четвертая строфа завершает зарисовку, но оставляет финал истории открытым.
Жанр – зарисовка.
Стихотворный размер – амфибрахий с перекрестной рифмой.
Эпитеты – “летнее солнце”, “веселый хоровод”, “бирюзовые спинки”, “песчаное дно”, “отлогий берег”.
Символ – омут.
Метафоры – “летают и пляшут стрекозы”, “трепещут былинки”.
Объяснение:
1) Образ Толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже ігав з вікна за похоронною процесією. Засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: Толя приходить до матері Федька забрати чижика, хоча Федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. За до виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього Толика.
2) В оповіданні Володимира Винниченка "Федько-халамидник" Толя - це образ, який автор, на мою думку, ввів для того, щоб показати юним читачам, якими не варто бути, як не треба себе вести.
Толя - це вкрай жорстока і безсердечна дитина. Я гадаю, що все через нестачу батьківської любові і недостатньо правильного виховання.
Толя - боягузливий, заздрісний, підлий. Він наділений усіма вадами, яких варто уникати.
Такого хлопця ніхто не захоче бачити своїм другом. Федько ж, навпаки, рятує його. І робить це, щонайменше, двічі.
До того ж, Толя є досить ніжним і тендітним, як для хлопця.
Насамкінець, він брехливий і підступний.
Життя ще не навчило його ставитися до інших людей із повагою, він не знає, що таке співчуття.
Толя поважає лише себе, тому часто-густо йому соромно, коли "на людях" Федько робить щось непристойне (на думку Толі)
Отже, Толя - це вкрай негативний персонаж.