1. Рассказчик — это ученик 5 "Б" класса средней школы, прототипом которого является сам автор.
2. К товарищам он относится по-разному: у него есть друзья, к которым он может обратиться за , а некоторые одноклассники его откровенно раздражают, поэтому он может жестко подшутить над ними (например, он тихо говорит Адольфу Комарову "Гитлер Капут!", хотя знает, что тому это очень неприятно), но тут же он может подбодрить, успокоить (например, тому же Комарову он говорит, что уколы делать не больно).
3. Учитель сравнил его с Гераклом, чтобы высмеять его поступок перед классом: ученик хотел избежать наказания за несделанное домашнее задание, для чего пошёл на хитрость, но это ему не удалось. Учитель сказал, что Геракл совершил свой подвиг, потому что был храбрым, а рассказчик — из трусости.
4. Сначала герой надеялся, что ответ в задачнике не правильный, думал о том, что там "орудуют враги" и надеялся списать, но после того, как учитель проучил его, понял, что врать нельзя, а уроки нужно делать вовремя.
5. Так как это автобиографичный рассказ, и автор рассказывает о себе и о своём детстве, то он относится к герою и ко всей ситуации с юмором.
Інтригуючи сюжет, тонкий гумор, яскраві постаті маленьких героїв — ось прикмети художніх творів для дітей Ярослава Стельмаха.
У повісті "Химера лісового озера" автор змалював шукачів пригод, романтиків Митька та Сергія. Хлопці влітку зібралися до Митькової бабусі, щоб ловити комах для колекції, вудити рибу, купатися й ходити до лісу. Та сталася подія, яка змінила всі плани цих допитливих хлопчаків. Вони почали готуватися до зустрічі з чудовиськом, що живе в озері. Хлопці сміливі, відважні, не кожен би залишився на ніч біля озера. Щоправда, їм теж було страшно, і вони не соромляться в цьому признатися: "Лізти хотів, але боявся — страх один", "І я боявся. Аж тремтів".
Митько і Сергій цілий місяць відчували себе дослідниками, слідопитами, шукачами. Вони бігали до бібліотеки, прочитали багато цікавого про стегозаврів та археоптериксів. Бабуся не могла нахвалитися хлопчиками: "Тихі, сумирні, слухняні, посидючі. А книжки як люблять! Це ж щастя — таких діточок мати".
Хлопці дружелюбні, вони не образилися на Василя, який хотів їх обдурити і налякати. Навпаки, подякували йому за те, що влаштував їм такі цікаві канікули: "Ми відкрили для себе такий світ, який тобі, Васю, і не снився".
А попереду у хлопців був ще цілий літній місяць, не менш цікавий і переповнений новими подіями.