В рассказе В. П. Астафьева речь идет о мальчике Васютке. Он был из семьи рыболовов. Стоял август, рыбаки расположились на берегу Енисея. Васютка скучал и ждал начало учебного года.
Однажды, Васютка собрался идти в тайгу за орехами. Он взял с собой ружьё, мать дала ему в дорогу хлеба и спичек.
Васютка пробирался вглубь тайги при этом делая зазубрины на деревьях. Набрав мешок шишек, он собрался было идти назад, но его внимание привлек глухарь. Пытаясь подстрелить птицу, мальчик не заметил, как заблудился.
Васютка не растерялся. Он насобирал сухих веток и мха и распалил костер. Он вырыл ямку на месте от костра, положил туда убитую птицу, сверху накидав горячих углей. Соль он раздобыл из уголков мешка, в котором были шишки. Наевшись, Васютка перенес костер, а на горячее место наложил веток и мху и лег, укрывшись телогрейкой.
Проснувшись, Васютка пошел на север, потому что знал, что так быстрее выберется из тайги. Мальчик вышел к озеру. Вдоволь напившись воды, он выбрал место посуше, натаскал веток и развел огонь. Васютка обжарил шишки в костре, достал мясо и поел. Затем мальчик подстрелил двух уток и заметил, что в озере плещется много белой рыбы.
Васютка увидел красное небо и поежился, он понимал, что завтра будет ветер. Поздним вечером небо усыпали звезды. Мальчик вспомнил дедушку, тот рассказывал, что это к холоду.
Мальчик подстрелил гусей, одного он зажарил на вертеле. Васютка брел, силы его покидали, однако он не впадал в панику и надеялся, что вскоре окажется дома.
Радости мальчика не было предела когда он вышел на берег Енисея. Там он стал дожидаться Увидев рыболовецкий бот, он развел костер и стал привлекать внимание и палить из ружья. Мальчика заметили и он оказался дома.
Благодаря своим навыкам и умению обращаться с оружием мальчик сумел обеспечить себя теплом и едой. Его знания ему пойти в нужном направлении и вернуться домой.
За смелость и стойкость мальчика, озеро, которое он обнаружил, было названо в его честь.
Источник: Сочинение Как Васютка выжил в тайге по рассказу Васюткино озеро 5 класс
Іліа́да (дав.-гр. Ἰλιάς, МФА: [iːliás]) — кіклічна поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів. Авторство приписують Гомеру. Ця поема є найдавнішою зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою й об'єднанням численних переказів Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв.
ІліадаἸλιάς

Єлена та Паріс, червонофігурний кратер, анонімний Вазописець із Стокгольма 1999Жанркіклічна поемаАвторприписується ГомеруМовадавньогрецька моваНаписано8 ст. до н.е.Попередній твірКіпріїНаступний твірЕфіопіда і Posthomericad Цей твір у Вікісховищі Цей твір у Вікіцитатах
Разом з «Одіссеєю» має 8-й номер у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часівжурналу Ньюсвік[1].
Описано події десятого року облоги Трої(Іліона) об'єднаним військом грецьких вождів. Сказання про попередні події (викрадення Єлени Парісом, виступ греків (ахейців) під верховним начальством Агамемнона), постаті головних вождів (Агамемнон, Менелай, Ахілл, Одісей, Нестор, Діомед, Аякс, Ідоменей та ін., троянський цар Пріам, його сини Гектор, Паріс і т. д.), так само, як і результат війни (загибель Трої), заздалегідь в Іліаді є відомими. Іліада охоплює лише незначний проміжок часу — епізод з історії облоги Трої.
Текст «Іліади» зберігся у редакції олександрійських філологів, які розділили поему на 24 пісні у 3 ст. до н. е.: кількість пісень в «Іліаді» була пов'язана з кількістю літер у давньогрецькому алфавіті (24). Епічні оповіді, оброблені в «Іліаді», мають тривалу історію. Розкопки Шлімана в Трої виявили культуру, яка відповідає описам «Іліади» і датовану кінцем 2 тисячоліття до н. е. Дешифровані хетські написи також свідчать про існування могутньої ахейської держави в 13 столітті до н. е. і навіть містять низку імен, досі відомих лише з давньогрецького епосу.
В «Іліаді» зображуються соціальні відносини «гомерівського періоду», проте в ній збереглися також і рудименти мікенської доби. Наприклад, більшість персонажів «Іліади» з'явилися ще до грецьких богів, видозмінених у процесі схрещення місцевих культів із релігією Зевса — бога нових завойовників. За Узенером, у самому циклі сказань про взяття Трої («Священного Іліону») і наступному поверненні грецьких воїнів, можна побачити відлуння прадавніх міфів. Мотиви, що мають основне значення в побудові сюжету «Іліади», теж запозичені з інших сказань: «гнів Ахілла» — з епосу про гнів Мелеагра, а мотив розколу між Зевсом і Герою — із циклу міфів про Геракла.