Напишіть висновок к кожній цитаті
Яким ми побачили Шерлока Холмса у творі?
Цитата
Цей джентльмен - мій партнер та помічник у багатьох моїх найбільш вдалих розслідуваннях; я не сумніваюся, що він буде надзвичайно корисний і у вашій справі.
В пошуках якнайдивніших і найнезвичайніших випадків ми повинні звертатися до життя, - воно перевершує найбагатшу фантазію.
Я не раз говорив: найдивніші й найнеповторніші речі бувають пов’язані не з великими, а з малими злочинами, часом такими, коли навіть важко з певністю сказати, що перед вами справді злочин.
Майже завжди буває так, що, коли я вловлю бодай найменший натяк, з якого можна здогадатися про дальший розвиток подій, у моїй пам’яті оживають тисячі подібних випадків. Але зараз я змушений визнати: викладені факти – єдині в своєму роді.
Не підлягає сумніву, що наш гість колись займався фізичною працею, що він нюхає тютюн, що він франкмасон, що він побував у Китаї і що останнім часом багато писав.
Я нізащо в світі не хотів би відмовитися від вашої справи. Вона незвичайна, і це просто надихає мене. Але не ображайтеся, в ній все є таки є щось кумедне.
Ваш випадок пречудовий, і я з великою охотою ним займуся. З вашої розповіді я роблю висновок, що справа ця серйозніша, ніж могла здатися на перший погляд.
На мою думку, вам нема чого нарікати на цю незвичайну Спілку. Навпаки, ви заробили тридцять фунтів, не кажучи вже про здобуті вами широкі знання з усіх предметів, що починаються на літеру «А». отже, ви нічого не втратили.
Саме банальні, безбарвні злочини розгадати буває найважче, так само, як упізнати людину, що її обличчя нічим не вирізняється. Але з цим випадком я мушу діяти негайно.
Сьогодні в Сент-Джеймс-холі грає Сарасате. У програмі багато німецької музики, яка мені подобається більше, ніж італійська або французька. Вона сповнена думки, а я хочу сьогодні дещо подумати.
Любий докторе, зараз треба ігати, а не розмовляти. Ми – розвідники у ворожій країні.
Я повинен запам’ятати, в якому порядку стоять тут будинки. Моя пристрасть – досконало вивчати Лондон.
Мій друг кохався в музиці і був не лише добрим виконавцем, але й неабияким композитором.
У його незвичайній вдачі повсякчас проявлялась двоїста природа цієї людини, і я (Ватсон) часто думав, що дивовижна точність та проникливість народилася у ньому в боротьбі з поетичним, схильним до споглядання життєвим началом.
Там готується великий злочин, але я впевнений, що ми встигнемо перешкодити йому. Справа небезпечна. Будьте ласкаві, покладіть у кишеню свій револьвер
Як бачите, докторе, ми знову полюємо в парі,- промовив Джонс (агент поліції).- Наш друг Холмс – незамінна людина, коли починається полювання.
На містера Холмса ми можемо у всьому покластися, сер, - пишномовно проказав поліцейський агент. – У нього свій власний метод, правда, занадто теоретичний та фантастичний… і він має хист справжнього детектива….він виявляє куди більше проникливості, ніж поліція.
Я подумав, що нам не зле буде мати коло себе Джонса. Він непоганий хлопець, хоч і зовсім непридатний для своєї роботи. Але в нього є одна позитивна риса: він хоробрий, як бульдог, і чіпкий, як рак, коли вже хтось потрапить йому до рук.
Ви, бачу, продумали все до дрібниць. Я мушу поздоровити вас (Джон Клей).
- - А я вас, відповів Холмс. - Ваша вигадка з рудим волоссям – нова і надзвичайно вдала.
У мене були свої власні невеличкі рахунки з містером Джоном Клеєм, - зауважив Холмс. – На цю справу я трохи витратився і, сподіваюсь, банк відшкодує збитки. По суті ж – я вповні винагороджений тим, що брав у цьому участь. Правду кажучи, я вже дістав цілком достатню винагороду, бо мав нагоду взяти участь у єдиній у своєму роді справі і почув дивовижну розповідь про Спілку рудих…
Цей випадок урятував мене від нудьги. Все моє життя – безперервне зусилля врятуватися від банальної одноманітності існування. А отакі маленькі загадки допомагають мені в цьому.
Ви справжній благодійник нації, - промовив я (Ватсон).
Холмс знизав плечима.
- Згоден, мабуть-таки, я приношу певну користь, - зауважив він.
Объяснение:
Жанр послания известен ещё с времён античности (Квинт, Гораций, Овидий).
В древнерусской литературе жанр послания использовался для обращения к деятелям по политическим или общественным вопросам.
В русской поэзии начала XIX века дружеское послание было весьма распространенным жанром (послания В.А.Жуковского, Н.М.Карамзина, И.И.Дмитриева, К.Н.Батюшкова, А.С.Пушкина, А.А.Фета). Популярность его во многом объяснялась малой канонизированностью жанра, его принципиальной неустойчивостью, свободой выражения мыслей. Дружеское послание напоминает непринужденную беседу, часто это разговор "на равных". Адресат мог быть самый разный: реальное, близкое автору лицо, лицо, с которым автор не был лично знаком, лицо воображаемое.
Формальным жанровым признаком послания является то, что оно в большей или в меньшей степени имитирует письмо, то есть основным признаком данного жанра является обращение к конкретному лицу, а также наличие таких элементов, как пожелания увещевания. От первоначального стихотворного размера – гекзаметра – авторы посланий вскоре отказались. Дружеское послание создается с целью обретения единомышленника и союзника.
Пушкин-лицеист использует различные жанры: от оды до романса, элегии и сказки. Но самый любимый жанр раннего лицейского периода А.С.Пушкина – дружеское послание ("К Наталье" – первое стихотворение поэта, "К другу стихотворцу" – первое печатное произведение). Многие послания Пушкина берут в качестве образца "Мои пенаты" Батюшкова. К ним относятся многочисленные послания к поэтам, учителям и друзьям. В обращениях к друзьям ("Товарищам", "В альбом Пущину", "Кюхельбекеру") возникает тема Лицея, которая встречается и в более поздних стихотворениях поэта.
Пушкин придает жанру послания особое значение, так как оно открывает поэту путь свободы. В этом жанре меньше всего действуют литературные влияния и традиции. И поэтому именно здесь Пушкину было легче всего идти собственным путем. Послание у Пушкина не только свободный жанр, но и наиболее лирический: оно полно искренних признаний – признаний души. Одним из образцов таких признаний можно считать послание "К Чаадаеву".
Пушкин еще не раз обратится к Чаадаеву с дружескими посланиями: в 1821 году – "В стране, где я забыл тревоги прежних лет...", в 1824-м – "К чему холодные сомненья?..".