"Краса почуттів" - це поетичний твір Ліни Костенко, в якому вона розглядає тему емоційної глибини людської душі та її впливу на наше життя. Цей вірш за є читача зануритися в світ почуттів і роздумати про їхню унікальну красу.
У вірші Ліна Костенко описує почуття як невловимі, але потужні сили, які пронизують нас і дають сенс нашому буттю. Вона використовує образи і метафори, щоб передати цю красу. Почуття зображаються як птахи, що набувають вільності і линуть у небо, вони заповнюють серце теплом і надають життю колір. Вони можуть перетворити сіру рутину на магію і змусити нас бачити красу, де раніше ми її не помічали.
Авторка нагадує нам, що почуття є внутрішньою скарбницею, яку ми маємо цінувати і берегти. Вони дарують нам можливість відчути радість, кохання, турботу, але водночас і ризик переживати біль, сум і розчарування. Проте, саме у цій суперечності і полягає їхня сила та привабливість.
Ліна Костенко висловлює думку, що почуття мають бути вільними і необмеженими. Вони не підпорядковуються жодним рамкам чи обмеженням. Авторка закликає нас до відкритості, до того, щоб дозволити почуттям цвісти і розквітати. Тільки тоді ми зможемо по-справжньому насолодитися красою світу, яка випливає з наших почуттів.
-1когда он стал водителем, 10 лет не заметно -2 он не испугался, когда начальник лагеря (немец) прегразил его убить) он был бесстрашен -3создал план, как сбежать с плена -4 его "избитая душа" не любила, кроме жены, а родственники все погибли. поэтому он взял мальчика Ваню к себе жить, солгав, что он его отец. -5 он был работящий и усным человеком характер у него честный смелый отважный или вот это В рассказе М. А. Шолохова<Судьба человека> психологический поединок занимает важное место, потому что показывает что даже бесчеловечеванье. испытания фашистского плена А. Соколова не сломили русский характер: мужество, стойкость, терпение, скромность, чел. достоинство, патриотизм и т. д
Центральная фигура – дедушка, старый декабрист – фигура обобщенная, но многие современники отгадывали Волконского. Дедушка - не «ископаемый» старик, не музейная мумия, а живой и мудрый человек, знающий заповедное слово, которое как великое наследство будет передано подрастающему поколению ( «Вырастешь, Саша, узнаешь») . Временами дедушка напоминает другого некрасовского колоссального деда – богатыря Савелия. В и у того и у другого тюрьма и сибирская каторга.
Дедушка в поэме окружен ореолом святости, в его описании поэт использует высокий библейский стиль. Т. О. создается образ мученика, в связи с чем значительны параллели с распятым Христом. Ключевую роль играет рассказ дедушки о сибирском селе Тарбагатай (это поселение было действит. , существовало на основе самоуправства, крест. труда) . реальный факт Н. берет за основу, но дополняет его крестьянскими легендами о вольных землях. В описании села мы видим утопическую страну изобилия, где царит мир, согласие, благоденствие на основе свободного труда – снова утопизм некрасовского сознания. Историзм поэмы достаточно условен.
Н. не ставит цели достоверно воспроизвести историю, его задача – просветительская, воспитательная – нравственно воздействовать на молодое поколение. Еще одна задача – показать преемственность традиций, поколений и идеалов.
У вірші Ліна Костенко описує почуття як невловимі, але потужні сили, які пронизують нас і дають сенс нашому буттю. Вона використовує образи і метафори, щоб передати цю красу. Почуття зображаються як птахи, що набувають вільності і линуть у небо, вони заповнюють серце теплом і надають життю колір. Вони можуть перетворити сіру рутину на магію і змусити нас бачити красу, де раніше ми її не помічали.
Авторка нагадує нам, що почуття є внутрішньою скарбницею, яку ми маємо цінувати і берегти. Вони дарують нам можливість відчути радість, кохання, турботу, але водночас і ризик переживати біль, сум і розчарування. Проте, саме у цій суперечності і полягає їхня сила та привабливість.
Ліна Костенко висловлює думку, що почуття мають бути вільними і необмеженими. Вони не підпорядковуються жодним рамкам чи обмеженням. Авторка закликає нас до відкритості, до того, щоб дозволити почуттям цвісти і розквітати. Тільки тоді ми зможемо по-справжньому насолодитися красою світу, яка випливає з наших почуттів.
Загалом, вірш "Краса почуттів"