Мадам Бухенбай та "Твір про Олександра Гавроша" - це два різні предмети, які не мають прямого зв'язку один з одним.
Історія цирку Мадам Бухенбай: Мадам Жозефіна Бухенбай була французькою акробаткою і цирковою артисткою, яка жила у 19 столітті. Вона була однією з найвідоміших жінок цирку свого часу і створила власний цирк, який носив її ім'я. Цирк Мадам Бухенбай відомий своїми вражаючими акробатичними виступами, екзотичними тваринами та шаленими цирковими номерами. Вона була піонеркою свого часу і зробила значний внесок у розвиток циркового мистецтва.
"Твір про Олександра Гавроша" - це літературний твір, який написав французький письменник Віктор Гюго. Він є одним з найвідоміших творів Гюго і входить до його роману "Віктор Гюго. Бідні люди". "Твір про Олександра Гавроша" розповідає історію молодого революціонера Олександра Гавроша, який виступає проти соціальної нерівності та бореться за права бідних. Цей твір є важливою частиною літературної класики і відображає соціальні проблеми того часу, а також виявляє глибоке соціальне та політичне послання.
Аделія Бухенбах – власниця цирку, аристократка. Це надзвичайно гарна, заможна, впливова жінка, якій часто доводиться спілкуватися з представниками влади. Вона сильна, працьовита, має здібності лідера, організатора, керівника. Вона дуже розумна, вміє досягти своєї мети.
На початку твору Гавроша Аделія – це холоднокровна, сувора, вимоглива бізнес-леді, яка мріє про розкішне життя. Найбільша цінність для неї – це гроші, тому вона використовує людей, дбаючи лише про власні інтереси.
ЇЇ головна мета-зробити свій цирк успішним, популярним, щоб він приносив неймовірні прибутки.
Вона не зважає на людей, а просто використовує їх, прагне слави та визнання. У мові Аделії відчувається зверхнє ставлення до простих людей, улесливість та манірність у розмові з людьми впливовими.
Але до Івана Сили вона ставиться добре. Мадам Бухенбах прийняла Івана у свою команду, оплатила його лікування. Але нею керують меркантильні мотиви.
Коли Аделія Бухенбах отримала 50 тисяч застави назад, то нічого не сказала про це Івану Силі. Власниця цирку хотіла поневолити силача і змусити працювати на себе. Також, для заробітку грошей, Аделія влаштовувала поєдинки Іванові з іншими світовими силачами, хоча сам Іван часто був проти цього.
Але Гаврош показує, що кожен може змінитися. Коли Іван Сила опинився в лікарні, то вона дуже хвилювалася за нього і робила усе можливе для того, щоб Іван одужав. Зміни у її поведінці були викликані коханням. У кінці твору Аделія закохується і стає звичайною жінкою, ніжною та тендітною. Її життя повністю змінюється, вона обирає сім`ю, кохання, спокійне життя. Вона стає чутливою до проблем інших, проявляє щедрість, чим дивує всіх.
Главный герой Вася еще не задумывался о том, как тяжело живется детям из других – бедных – слоев общества. Попав в общество Валека и Маруси, он понял, насколько тяжелы нищета и одиночество. Валеку исполнилось девять лет, но он был «худой и тонкий, как тростинка».
Несмотря на это, мальчик вел себя как взрослый. Да это и неудивительно – сама жизнь научила его этому. К тому же у Валеку было о ком заботиться – о его младшей сестре Марусе. Девочке было всего четыре года и она была серьезно больна: «Это было бледное, крошечное создание, напоминавшее цветок, выросший без лучей солнца.
Несмотря на свои четыре года, она ходила еще плохо, неуверенно ступая кривыми ножками и шатаясь, как былинка; руки ее были тонки и прозрачны; головка покачивалась на тонкой шее, как головка полевого колокольчика...» Страшно, что надежды на выздоровление у Маруси не было – потому что у героев не было денег и заботы старших. Чтобы подчеркнуть контраст между детьми из «хорошего» и «дурного» общества, писатель сравнивает Марусю с сестрой Васи – Соней: «... Соня была кругла, как пышка, и упруга, как мячик. Она так резво бегала, когда, бывало, разыграется, так звонко смеялась, на ней всегда были такие красивые платья, и в темные косы ей каждый день горничная вплетала алую ленту».
Но, несмотря на тяжелые условия жизни, Вася и Маруся оставались хорошими людьми. Вася сразу почувствовал к ним симпатию и желание дружить. Герой жалел и сочувствовал брату и сестре, которым приходится воровать, чтобы не умереть с голода, которым приходилось жить в подземелье, высасывающем из них жизнь.
Васю преследовала «острая струя сожаления, доходившая до сердечной боли». Новые друзья не только раскрыли в Васе лучшие черты его характера – умение дружить, сочувствовать, готовность другим.
Благодаря «детям подземелья» герой изменил – в лучшую сторону - свое отношение к отцу. Мальчик думал, что тот его не любит.
Стихотворение Я.П. Полонского «По горам две хмурых тучи…» также отличается условностью описания.
Если проанализировать настроение, картины и изобразительно-выразительные средства текста, можно заметить, что главными образами, как и в стихотворении Ф.И. Тютчева «Неохотно и несмело…», являются тучи, гром, молния и земля. Однако эти предметы и явления под пером поэта становятся одухотворёнными, оживают.
Предметный ряд стихотворения Я.П. Полонского (горы, тучи, скала, ночь, пустыня, молния, гром, эхо), а также глагольная лексика, состоящая почти из одних олицетворений (блуждали, сползали, сошлись, не уступили, огласили, засмеялось, сказалась стоном, вздохнула, не смели повторить удара, улеглись, обомлели), казалось бы, рисуют грозу, но читатель догадывается, что скала в иносказательной форме напоминает мать, а тучи — её поссорившихся детей.
Размышляя о стихотворении Я.П. Полонского, шестиклассники могут сделать выводы, что лирический пейзаж у поэта причудливый, необычный: горы, пустыня, скала горючая. В стихотворении много глаголов-олицетворений, которые делают изображённую картину живой и запоминающейся. Интересна и звуковая гамма. Читатель словно слышит звуки вечерней грозы в горах, которые создаются лексикой и аллитерациями. Развитие действия в стихотворении тяготеет к сюжетному повествованию. Оно похоже на маленький поэтический рассказ о ссорящихся тучах застонавшую скалу. Однако в образах природы поэт видит отражение человеческих отношение.(надеюсь правильно)
Історія цирку Мадам Бухенбай:
Мадам Жозефіна Бухенбай була французькою акробаткою і цирковою артисткою, яка жила у 19 столітті. Вона була однією з найвідоміших жінок цирку свого часу і створила власний цирк, який носив її ім'я. Цирк Мадам Бухенбай відомий своїми вражаючими акробатичними виступами, екзотичними тваринами та шаленими цирковими номерами. Вона була піонеркою свого часу і зробила значний внесок у розвиток циркового мистецтва.
"Твір про Олександра Гавроша" - це літературний твір, який написав французький письменник Віктор Гюго. Він є одним з найвідоміших творів Гюго і входить до його роману "Віктор Гюго. Бідні люди". "Твір про Олександра Гавроша" розповідає історію молодого революціонера Олександра Гавроша, який виступає проти соціальної нерівності та бореться за права бідних. Цей твір є важливою частиною літературної класики і відображає соціальні проблеми того часу, а також виявляє глибоке соціальне та політичне послання.