Произведение Распутина «Живи и помни» олицетворяет глубокое знание автора о народной жизни. В повести писатель показал, как важен выбор человека. В особенности существенность выбора проявляется в трудные времена. В качестве такого сложного периода автор затронул Великую Отечественную войну.
В книге писатель описал про жизнь Андрея Гуськова. Андрей был солдатом, который сделал много ошибок, не выбрав правильный путь. Перед самым окончанием войны герой сбежал из госпиталя и хотел быстрее увидеться с родными и друзьями. Перед поступлением в госпиталь, Андрей храбро служил и преданно защищал Советский союз. Герой не смог до конца убить фашистов, поскольку был сильно ранен. На фронте требовались люди, и поэтому солдат отправляли обратно на войну. Андрей не хотел идти назад на войну. Гуськов принял решение убежать из госпиталя.
Андрей становится дезертиром. Герою вынесли приговор. После приезда Андрея ожидали не родные, а военнослужащие и милиционеры. Солдату пришлось скрыться, поскольку в период войны дезертиров приговаривали к смерти без суда. Единственное, Андрей мог доверять только Насте, своей супруге. Гуськов женился до начала войны. Их семья не была крепкой. А Настя не особо любила героя. Андрей и Настя испытывали друг к другу только уважение. Только Настя знала, что Андрей был в бегах и скрывался в чаще леса.
Настя поддерживала Гуськова и носила одежду и еду. Она была порядочной и всегда выполняла свои обязанности. Она должна мужу и никому не рассказывала о своей тайне. Жители поселка заметили, что женщина постоянно ходила в лес и таскала туда еду. Ее прогулки вызывали некие подозрения. В поселке разошлись слухи о неверности Насти. Все думали, что она изменяет мужу. Героиня молча терпела презрения окружающих. Спустя время Настя забеременела, но не переставала Андрею. Слухи еще сильнее усилились и дошли до ушей милиционеров. Милиционеры приняли решение следить за ней, когда Настя в очередной раз пойдет к супругу. Узнав о слежке, героиня решила убить себя ради Андрея. Других участников фронта односельчане встречали как героев. Побег Андрея привел его к тому, что его обвинили в дезертирстве.
Источник: Сочинение по повести Распутина Живи и помни
Объяснение:
За сюжетом «Алхімік» — це твір про пошуки і знайдення істини. Він мав кільцеву композицію. Іспанський вівчар Сантьяго, як біблійний блудний син, мандрував світом, щоб переконатися, що обіцяний йому скарб лежав на тому місці, звідки й почалися його мандри. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком, і, нарешті, отримав гроші. Сантьяго наснився сон, один і той самий, декілька разів. Наснився скарб, до якого він може дійти. Хлопець не був впевнений, що це щось значить, але якась сила підштовхувала його до дії, і, як сказала йому ворожка, сон – це розмова Господа з нами, це те, що Він хоче сказати нам. Існує загальна мова, але є й та, яку під силу зрозуміти лише йому. Сантьяго вирішує послухатися знаків, які поставали на його шляху, і згодом, дійшов до пустелі, до пірамід, де мав бути скарб… Він вирушив туди зі шматком золота, який подарував йому славнозвісний Алхімік. Сантьяго почав копати, відшукувати скарб, який був так близько. І тут з’явилися розбійники, які жорстоко його відлупцювали. Адже саме вони не один рік подорожують у пошуках скарбу, але їм так і не вдалося його знайти. Тоді Сантьяго розповів розбійникам, що це місце біля пірамід він бачив увісні, на що один з бандитів відповів насмішкою, сказавши що «той дурень, вірить у такі нісенітниці». Він розповів, що йому колись також наснився такий сон, але ж він не такий безрозсудний і наївний, щоб в це повірити. Розбійник описав місце, яке побачив у сновидінні. І тоді Сантьяго зрозумів, це – саме те з чого він починав. Це неймовірно, але то була його домівка, в цьому місці він бував часто, і тому впізнав його. Так, скарб, який він шукав знаходився там, де він був найчастіше, зовсім поруч. Та щоб це зрозуміти, йому довелося так багато пройти, пережити. Та результат був цього вартий. І що головне, треба слухати знаки, підказки, якими життя нас щедро наділяє, і які ми у сучасному коловороті подій часто не помічаємо. Ми, впавши у відчай, після безрезультатних пошуків вибираємо «тиху гавань»… Ми не ризикуємо втілити свою мрію в реальність, не відважуємося пройти перешкоди і все ж таки знайти те, заради чого варто жити. Зізнаймося самим собі, чи наважимося ми пройти важкий шлях з випробуваннями без будь-яких гарантій на успіх? Єдиний гарант – ми самі, наші відчуття, наша сила та мужність, наша здібність слухати мову світу, мову Бога. Адже все – доля людства і доля кожного з нас пишеться однією рукою, все так пов’язано, все – одне ціле. І поки ми цього не зрозуміємо, доти не зможемо сповна відчути і переконатися в можливостях, які постають перед нами. Твір побудовано в певній послідовності: перед героєм постало завдання, яке він виконував протягом усього твору, послідовно, крок за кроком.
Объяснение:
Так
Объяснение:
На мою думку Вітька і Федька можна дійсно назвати справжніми друзями. Тому, що Федько допомагав Вітькові Горобцю з Галею. Котигорошко робив усе можливе для того, щоб Вітько був з Галею разом. Також він постійно заробляв гроші і всі віддавав Горобцю, який їх витрачав на зустрічі з Галею Козачок. Я вважаю, що Федько цілий твір поводився добре. Але в одній ситуації мені його поведінка здалася недоречною. Коли Вітько був з Галею на побаченні, то вони запідозрили і побачили, що за ними стежить Федько. Вітькові це не сподобалося, але Федько викрутитися і придумав, що він не стежить за ними, а захищає їх від лева який втік з зоопарку. А так взагалі Федько позитивний персонаж.