ответ: Коли я прокинувся, то побачив, що перетворився на собаку. Першою думкою було, те що я ще сплю і нічього такого не сталося, бо ві сні можна перетворитись на будь кого і дивуватись немає причин. Але…було таке відчуття, відчуття бадьорості від довгого сну і ще я пам*ятав сни які мені цієї ночі приснились. Тоді я засумнівався, що це сон, бо у сні пам*ятати, що ти спав і ще пам*ятати які сновидіння тобі приснились було просто нереальним . Я підвівся. Проблеми в цьому не було, бо рухливе і на відмінну менше тіло за людське, було спритним . Я навіть не помітив, що стою на чотирьох лапах, на теплому від мого тіла ліжку, можливо, мій мозок теж якось перевтілився в більш собачий і інстинки, і рухи стали собачими, але людські почуття були на місці. І мислення. Я обережно зліз з ліжка і ступив на відчув холод в «моїх» подушечках, бо це було єдине місце де не було шерсті. Я озирнувся на вікно, своїми чорними очима, але нічього побачити не зміг, воно було прикрите тюлю, випригнувши на стілець біля вікна, я заліз на підвіконня, відгорнув тюль своїм носом і вгледів хмарне небо, потім глянув на дорогу, що проходила біля мого вікна і побачив що людибули повністю вдягненні в сіре, чорне та біле. Тоді тількі через своє людське мислення я зрозумів, що собаче око не може бачити кольори. Так і сидівші на підвіконні, почув що хтось наближається до моєї кімнати, я швидко зіскочив з підвіконня на пол і через те, що я тількі щойно став собакою, впав і підвернув лапу, біль був нестерпний. І тоді тількі через біль я зрозумів, що це все реальне, і я в подобі собачого тіла.Потім стукіт перетворився на більш гучний, ставав гучнішим із кожним ударом, коли все припинилося я побачив своїми очима, що біла дверна ручка почала повертатися, і хтось заходить в кімнату. Як тількі двері розчахнулися повністю, то побачив сліпучо-біле світло, а за мить все поглинула темрява…
Город Волхов своим именем обязан реке Волхов История названий города Волхов: В 1500 году – Михайловский погост на реке Волхов. В 1917 году – село «Октябрьское» В период 1918-1925 г.г. – возникли рабочие поселки «Званка» и «Пролетарский» для строительства Волховской ГЭС. В 1930 году – поселки объединены в один поселок «Званка». В 1933 году – поселок «Званка» и все близко расположенные поселки, включая «Октябрьское», объединены и переименованы в «Волховстрой». В 1940 году – «Волховстрой» переименован в «Волхов» - по названию реки.
Город Торжок своим именем обязан своему назначению при его основании – торговле. Основан купцами в 1139 году на реке Тверец на пересечении сухопутных и водных путей. За свою историю город имел несколько названий, связанных с торговлей: Торг, Новый Торг и Торжец.
Город Смоленск - по названию реки Смольня. – «смоль» - черная, чернозем.
Звенигород Город основан в 1152 г. как сторожевой пункт под названием "Городок". Переселенцы с юга Руси из Киевского и Черниговского княжеств стали называть поселение «Звенигород» в память по названиям разрушенных и оставленных городов с такими же (похожими) названиями. Название «Звенигород появилось, предположительно, с 1336 -1339 годов.
Город Липецк — город был назван в честь реки - река Липовка. Название реки по дереву – липа.
Город Воронеж - был основан в 1585 году и получил имя по названию реки - Воронеж. Название реке дали переселенцы из Черниговского княжества, которые основали на ней примерно в 1177 году поселение под названием «Воронеж» в память об оставленном городе с таким же названием, который был основан человеком по имени Воронег, от которого получил свое название. В последующем поселение было заброшено, а название реки осталось. Современный Воронеж к древним поселениям отношения не имеет.
На протяжении двух столетий краеведы и историки, выдвигая разные точки зрения, пытались расшифровать слово Чита. В 1907 году межевой инженер А. И. Попов – автор путеводителя по Чите – писал в нем, что «происхождение самого слова Чита установить трудно, буряты говорят, что в их языке этого слова нет, и что по всей видимости это слово ороченское» .
Известный забайкальский краевед XIX столетия М. А. Зензинов, действительно, объяснял название Чита от ороченского «чита» –«берестяной коврик» . Это мнение поддерживали другие исследователи тем, что в давние времена забайкальские эвенки так называли березовые рощи, заросли березняка или просто бересту. Именно так в эвенкийско-русском словаре звучит перевод – «чита» – «береста» .
Н. Г. Кирюхиным было высказано предположение о происхождении названия от собственного эвенкийского имени – князца Чита Матуганова. В. А. Никонов в своем «Кратком топонимическом словаре» трактует происхождение слова от нивхского «читы» – «колодец» .
Читинский естествоиспытатель и педагог Ю. Т. Руденко аргументировано дает объяснение названию Чита, как «озерная река» . Историк В. Г. Изгачев утверждал, что топоним переводиться как «голубая глина» . В доказательство он приводил тот факт, что известный скульптор Иннокентий Жуков для создания своих удивительных скульптур возил на санках эту глину с верховьев реки Читы.
Археолог Л. Р. Кызласов имеет на этот счет еще одно мнение, что Забайкалье «по рекам Селенге, Чикою и вплоть до реки Онон» являлось древней родиной уйгуров. Крепости, которые сооружали уйгуры, называются «чыт» . Современное «чаата-чыт» по-уйгурски значит просто «жилище» .
К слову сказать, слово Чита в переводе на итальянский язык вообще переводится как «город» .
Но как бы не спорили на протяжении многих лет исследователи края, несомненно одно – имя будущему городу дала река Чита.
Яркое забайкальское солнце и высокое синее небо создают совершенно иной светлый и яркий облик реки и города, а значит и самого слова. Именно поэтому ороченское – «береста» созвучно образу реки, как и чистота «колодца» и «озера» , а «голубая глина» несет в себе отблеск забайкальского неба. Смысл же слова Чита оставался и остается загадкой. Само это слово со временем все далее уходит от своего уже позабытого значения. А множество толкований будет и дальше порождать различные мнения, версии и споры.
ответ: Коли я прокинувся, то побачив, що перетворився на собаку. Першою думкою було, те що я ще сплю і нічього такого не сталося, бо ві сні можна перетворитись на будь кого і дивуватись немає причин. Але…було таке відчуття, відчуття бадьорості від довгого сну і ще я пам*ятав сни які мені цієї ночі приснились. Тоді я засумнівався, що це сон, бо у сні пам*ятати, що ти спав і ще пам*ятати які сновидіння тобі приснились було просто нереальним . Я підвівся. Проблеми в цьому не було, бо рухливе і на відмінну менше тіло за людське, було спритним . Я навіть не помітив, що стою на чотирьох лапах, на теплому від мого тіла ліжку, можливо, мій мозок теж якось перевтілився в більш собачий і інстинки, і рухи стали собачими, але людські почуття були на місці. І мислення. Я обережно зліз з ліжка і ступив на відчув холод в «моїх» подушечках, бо це було єдине місце де не було шерсті. Я озирнувся на вікно, своїми чорними очима, але нічього побачити не зміг, воно було прикрите тюлю, випригнувши на стілець біля вікна, я заліз на підвіконня, відгорнув тюль своїм носом і вгледів хмарне небо, потім глянув на дорогу, що проходила біля мого вікна і побачив що людибули повністю вдягненні в сіре, чорне та біле. Тоді тількі через своє людське мислення я зрозумів, що собаче око не може бачити кольори. Так і сидівші на підвіконні, почув що хтось наближається до моєї кімнати, я швидко зіскочив з підвіконня на пол і через те, що я тількі щойно став собакою, впав і підвернув лапу, біль був нестерпний. І тоді тількі через біль я зрозумів, що це все реальне, і я в подобі собачого тіла.Потім стукіт перетворився на більш гучний, ставав гучнішим із кожним ударом, коли все припинилося я побачив своїми очима, що біла дверна ручка почала повертатися, і хтось заходить в кімнату. Як тількі двері розчахнулися повністю, то побачив сліпучо-біле світло, а за мить все поглинула темрява…
Я прокинувся від сну.
Объяснение: