Перед прочтением данного анализа рекомендуем ознакомиться со стихотворением Еще весны душистой нега.
История создания – произведение было написано в 1854 году и в том же году, только спустя несколько месяцев, оно уже появилось на страницах “Современника”.
Тема стихотворения – природа в предчувствии весны.
Композиция – стихотворение состоит из двух частей. В первой Фет описывает природу, которая еще не пробудилась от зимнего сна, а во второй делает вывод, что, несмотря на это, весна уже близко.
Жанр – элегия.
Стихотворный размер – ямб.
Эпитеты – “душистая весна”, “весть живая”, “пролетные журавли”, “сизый румянец”, “степная красавица”.
Метафоры – “зарей гремит телега”, “нега не успела снизойти”, “соловей не смеет запеть”.
Олицетворения – “солнце греет”, “краснеет липа”, “березник желтеет“.
Объяснение:
Когда-то, на каком-то историческом перекрестке их пути встретились и стали продвигаться то ли с Запада на Восток, то ли с Востока на Запад, дойдя до нашего времени.
Не стоит ломать голову над тем, откуда берут начало их пути. Все равно ученые не пришли к общему знаменателю в вопросе географического происхождения этих уникальных музыкальных инструментов. Вместо, хотя бы мало-мальски обоснованных аргументов, мы сплошь и рядом натыкаемся на амбициозные всплески необоснованных доказательств некоторых псевдоученых мужей. Даже такому видному музыкальному деятелю, как Михаилу Иосифовичу Имханицкому, доктору искусствоведения, автору титанических трудов по истории происхождения народных музыкальных инструментов и исполнительству на них, не удалось внятно объяснить точное место происхождения русской Домры. Остались еще белые пятна в научных трудах многих ученых. Туманность веков настолько плотна, что невозможно разглядеть истоки тех «золотых приисков», которыми сейчас пользуется все прогрессивное человечество. Поэтому и я не буду ворошить «золотую пыль» вечности, а просто расскажу небольшую, но интересную для широкой читательской аудитории, легенду.
Как я упоминал выше, домбра, правильнее, домбыра – древний музыкальный щипковый инструмент многих тюркских и некоторых монгольских народов. Этот инструмент встречается у калмыков, ногайцев и казахов. Кто вперед появился на земле – ДОМРА или ДОМБЫРА нам пока неизвестно. Зато хорошо известно каждому казаху, что ДОМБЫРА стала доброй и постоянной спутницей его жизненного пути на протяжении столетий, со времен, когда слово «казах» не упоминалось ни в одном историческом манускрипте (древних рукописях).
Этот музыкальный инструмент для тюрков стал отражением не только культурных ценностей, но и их повседневного быта. Домбыра явилась своеобразным языком общения кочевых людей, который позволял им выражать свое душевное состояние, описывать картины бытовой и исторической действительности. Человек, достигший виртуозной исполнительской техники на домбыре, становился гордостью того или иного рода. Исполнительское искусство передавалось через века по наследству от юрты к юрте, от рода к роду.
В 17-19 веках у казахского народа были свои знаменитые исполнители, искусно владеющие игрой на этом незамысловатом, в конструктивном смысле, музыкальном инструменте, обладающим двумя струнами. До наших дней, благодаря нотным записям А.В. Затаевича (1869-1936 г.г.), дошло более 2300 произведений казахского и киргизского музыкального фольклора, сочиненных известными акынами (народными певцами-сказителями).
Відповідь:Зарубіжна література кінця 20-го та початку 21-го століть насичена творами, які досліджують справжні загальнолюдські цінності та проблеми. В цьому есе на 3-4 сторінки ми розглянемо декілька визначних творів цього періоду, що освітлюють цю тему.
Одним із найбільш відомих письменників кінця 20-го століття є Габріель Гарсіа Маркес, колумбійський автор, який в своїх творах глибоко проникає в сутність людських цінностей. Роман "Сто років самотності" є яскравим прикладом його творчості, де він розглядає тему сім'ї, кохання, вірності та самотності. Через складні перипетії життя роду Буендіа, Маркес показує, як люди впливають один на одного, як формуються і змінюються цінності та як вони стикаються з власними демонами.
Інший визначний письменник цього періоду - Джон Стейнбек, американський автор, чиї твори глибоко пронизані етичними питаннями та прагненням до справедливості. "Миші та люди" - один з його найвідоміших романів, де він досліджує теми дружби, самотності, мрій та життєвих цінностей. Через історію Джорджа і Ленні, Стейнбек ставить питання про справедливість, гідність та те, що по-справжньому важливо для людини.
Також варто згадати Ернеста Хемінгуея, який у своїх творах, таких як "Старець і море" та "Прощай, зброє!", висвітлює тему справжніх цінностей через випробування і вдачі героїв. Хемінгуей розкриває значення мужності, сили духу та самовідданості у світі, де воєнні конфлікти та недоліки суспільства підкреслюють глибину людської природи.
Зокрема, розглядаючи твори цих авторів, ми зможемо отримати глибше розуміння справжніх загальнолюдських цінностей, які виступають у центрі їх творчості. Вони проникають у глибину людського досвіду, розкривають складність моральних питань та надають можливість читачам задуматися над власними цінностями та пріоритетами.
Пояснення: