Мать Васи умерла, и с этого времени он стал чувствовать постоянное одиночество. Отец слишком любил свою жену, и его горе после ее смерти было таким глубоким, что он замкнулся в себе. Вася горевал из-за смерти матери, и ужас одиночества усугублялся тем, что отец отворачивался от сына " с досадой и болью". Отец считал Васю черствым, бездушным, легко пережившим смерть матери. Он не подозревает о сложных чувствах сына. Между отцом и сыном- стена непонимания. А Вася считает отца равнодушным, угрюмым и строгим. Кроме того, Васе запрещали общаться с сестрой, чтобы он не повлиял на нее плохо.
Одержав победу над шведами, русские войска остановили их продвижение на Ладогу и Новгород и тем самым предупредили опасность скоординированных действий Швеции и Ордена в ближайшем будущем. Значение победы русских войск под руководством князя Александра Невского над немецкими "псами-рыцарями" было поистине историческим. Орден запросил мира. Мир был заключен на условиях, продиктованных русскими. Орденские послы торжественно отреклись от всех посягательств на русские земли, которые были временно захвачены орденом. Движение на Русь западных захватчиков было остановлено.
Петрусь (Петро Попельський) - головний герой твору Миколая Короленка "Сліпий музикант". Петрусь - син багатого поміщика Південно-Західного краю. На долю хлопця випало складне випробування: він народився сліпим. Через це йому складно спілкуватися з однолітками, хлопчик гостро переживає свою несхожість на інших, не може змиритися з тим, що не бачить світ. Але його дядько, а згодом і подруга Евеліна допомагають хлопцю повірити в себе, розкрити свій талант, а згодом і досягти успіху. Невпевнений юнак перетворюється на сильну духом людину, що любить життя. У фінальній сцені повісті Петро Попельський - піаніст, що заворожує своєю грою зал. У нього є сім'я - кохана жінка і зрячий син. Евеліна - дуже чуйна, добра і мудра дівчинка. Евеліна завжди сприймала біль хлопця як свій власний. Евеліна була першою і єдиною подругою Петра, а згодом стала його коханою. Коли Евеліна дізналася, що хлопчик, з яким вона навіть ще не познайомилася - сліпий, вона плакала від співчуття його горю. Цей момент запам’ятався Евеліні на все життя.
